У 1946 році Сцибор-Рильський дебютував як поет і прозаїк. У 1946-51 роках вивчав польську літературу у Варшавському університеті, але не закінчив. У 1948—1954 роках він був членом редакційної колегії тижневика «Польський солдат» (пол.Żołnierz Polski), де, зокрема, був менеджером відділу культури. У 1950 році Сцибор-Рильський опублікував, написаний в дусі соціалістичного реалізму, роман «Вугілля», який приніс йому славу найталановитішого письменника соцреалізму та Державну премію Польської Народної республіки 3 ступеня.
У 1952 році Сцибор-Рильський почав роботу в кіно як сценарист. Перший фільм за його сценарієм «Тінь» вийшов на екрани у 1956 році[2]. Всього написав сценарії до майже 30-ти кіно-, та телефільмів. Більшість ранніх сценаріїв Сцибора-Рильського були присвячені війні та Рухові Опору[2]. Став відомим за сценарії до стрічок Анджея Вайди«Попіл» (1965), «Людина з мармуру» (1976) та «Людина із заліза» (1985).
У 1955-57 він входив до складу редакції часопису «Нова культура» (пол.Nowa Kultura); у 1955—1965 займав посаду літературного керівника кіностудії «Rytm». У 1972—1978 був художнім керівником кіностудії «Призма» (пол. «Pryzmat»).
У 1963-му році Сцибор-Рильський дебютував як режисер фільмом «Їхній буденний день» (у радянському прокаті демонструвався під назвою «Історія однієї сварки»). Загалом за час своєї кар'єри в кіно поставив 6 фільмів.
Помер Александр Сцибор-Рильський 3 квітня1983 року у Варшаві на 55-му році життя. Похований на Північному комунальному кладовищі Варшави.