БОМЖ (рос.Без Определённого Места Жительства; укр.Без певного місця проживання) — термін радянської фразеології, російськомовна абревіатура, яку було створено в 1970-ті роки в СРСР для позначення безпритульних людей та волоцюг[1]. Абревіатуру використовували в офіційних документах радянської міліції. «Невизначеним» місце проживання вважалося у разі, якщо та чи інша особа не була прописана за місцем свого фактичного проживання, а також, у деяких випадках, коли людина жила по випадкових адресах.
З часом абревіатура БОМЖ стала загальною назвою; зникла з офіційних документів. Також, увійшла до українського жаргону, ставши синонімом до слова волоцюга[2]. Відповідно, як і в російській мові так і у суржику виникли похідні дієслова — бомжувати (вести безпритульний стиль життя), бомжацький, бомженя, бомжиха та ін. які почали урізноманітнювати вжиток абревіатури.[3][4][5] Особливої популярності слово набуло в російській мові. Поширенню його сприяло погіршення економічного становища у 1990-х роках, що, у свою чергу, спричинило масову появу безпритульних.
↑Лиходей О. А. Субъективные факторы маргинализации // Материалы конференции «Ценности советской культуры в контексте глобальных тенденций XXI в». — М., — 2002. — с. 46-50 (рос.)
↑Ставицька Л. Український жаргон. — К.: Критика, 2005. — 496 с.
