Перша писемна згадка припадає на 1439 рік, коли село було власністю Станіслава Баворовського, згадується 28 грудня 1439 року в книгах галицького суду[1].
У 1540 Баворів згадано як приватне містечко[2], яке мало оборонний замок (до нашого часу збереглися руїни мурів, фундамент замку та підземний хід[3]).
Каспер Несецький називає в І томі своєї праці «Korona polska przy złotej wolności…» тодішнім власником поселення Вацлава Баворовського — коронного писаря часів короля Сігізмунда І Старого, який, за даними Несецького, купив поселення і заснував містечко[4].
Щит розтятий і понижено хвилясто напівперетятий червоним, зеленим і синім. У першій частині два срібних співобернених вістря коси, супроводжувані зверху золотим п'ятикутним хрестом. У другій частині виникає срібний млин, поверх усього млинове колесо, синє в срібному і срібне в синьому. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увінчаний червоною міською короною з трьома вежками.
У середині ХІХ століття громада Баворова користувалася печаткою з іншою символікою: у полі печатки — два листяні дерева, між якими стоять два вулики
Пам'ятки
Замок
Замок у Баворові був побудований на пагорбі над річкою Гнізною в XVI столітті Вацлавом Бавором (пол.Wacław Bawor). У 1589 році замок витримав татарську облогу. У XVII столітті замок був перебудований. По кутах будинку з воротами знаходилися дві круглі оборонні вежі у три яруси з шатровим завершенням. У 1851 році власниками замку стала родина Боваровських. Зараз на замковому пагорбі можна відшукати лише пивниці, рештки фундаменту, залишки мурів та вхід у засипаний підземний хід.[джерело?]
Церква Різдва Іоанна Хрестителя
Мурована Церква Різдва Івана Хрестителя діє від 1747 року, спочатку це була замкова каплиця, яку звела в XVI столітті родина Баворовських.
Є пам'яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1597/0).
Костел святого Вацлава
Римо-католицький костел святого Вацлава збудований на власні кошти ксьондза Я. Шубера на початку XX століття. Є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 228).
У жовтні 2014 року митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, о. Анатолій Заячковський урочисто посвятили відновлений костел. Одним із меценатів відновлення храму є Даріуш Гаєвський[13].
Інші
Поселення Баворів I (черняхівська культура (кін. II — поч. V ст. н. е.), пам'ятка археології, охоронний номер 2784)
Скульптура Св. Богородиця «Пієта» (XIX ст., пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 4372-Тр)
Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни (1941—1945, пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 694)
Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Баворові: бараболиско («місце, де росла картопля»), бараболянка («картоплиння; бадилля картоплі»), бібкі («овечий послід»), біда («двоколісний візок»), бляд («верхня частина плити»), варе́то («домоткане простирадло; рядно»), вожило («опік»), ворозкі («мотузки, на яких висить колиска»), воська («деталь у жорнах; веретено»), вуклепанец («обмолочений сніп»), зазулька («сонечка»), лабай («людина з великими стопами»), лайнєк («коров'ячий або кінський кізяк»), лівкутник («шульга»), нахлостанка («вудила»), піддаші («місце, де тримають віз»), покрадаємци («крадькома, потайки»), скрут («поворотна подушка передньої частини воза»), сокірня («регулятор плуга»), шток («дерев'яний брусок, який лежить на залізній осі воза»).
↑Rostocki W., Wereszczycka H. Horodyski Mikołaj Andrzej Michał h. Korczak (ur. 1773, zm. ok. pol. XIX w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962. — T. X/1. — Zeszyt 44. — S. 4—8. (пол.)