Запит «Масове захоронення» перенаправляє сюди; див. також могила.
Бра́тська моги́ла — місце поховання двох чи групи людей, які загинули в один час під час бойових дій, масових репресій чи померли в один час від епідемій, голоду, хвороб, природних, соціальних, техногенних катастроф, у загальній могилі з загальним надгробком. У переважної більшості братських могил відсутні окремі могили й індивідуальні надгробки. Такі об’єкти мають власний номер і позначаються на картах. Дані про осіб, які поховані в братських могилах, як правило, невідомі. Поховання поділяються на цивільні й військові[1].
Масові або спільні поховання були поширеною практикою до того, як у 1873 році Людовіко Брунетті розробив надійну кремаційну камеру.
У Стародавньому Римі відходи і трупи бідняків скидали в братські могили, які називалися путікули[2].
У Парижі практика масових поховань і, зокрема, стан Cimetière des Innocents змусили Людовіка XVI ліквідувати паризькі кладовища. Останки були вилучені та поміщені в паризьке метро, утворивши ранні катакомби. Тільки Le Cimetière des Innocents потрібно було вивезти 6 000 000 мертвих. Поховання розпочалося за межами міста на нинішньому кладовищі Пер-Лашез.
↑Братська могила // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. – С. 84–88. – 912 с.