Білокузьминівка

село Білокузьминівка
Герб Прапор
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Краматорський район
Тер. громада	Костянтинівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA14120070030082219
Облікова картка	Білокузьминівка
Основні дані
Засноване	17 ст.
Населення	689
Поштовий індекс	85130
Телефонний код	+380 6272
Географічні дані
Географічні координати	48°39′7″ пн. ш. 37°40′48″ сх. д. / 48.65194° пн. ш. 37.68000° сх. д. / 48.65194; 37.68000
Середня висота над рівнем моря	126 м
Водойми	балка Часів яр
Відстань до обласного центру	83,6 км
Відстань до районного центру	12,7 км
Найближча залізнична станція	рзд Ашуркове
Відстань до залізничної станції	2 км
Місцева влада
Адреса ради	85130, Донецька область, Краматорський район, с. Білокузьминівка, вул. Шкільна, 8
Сільський голова	Скоморохов Анатолій Михайлович
Карта
Білокузьминівка
Білокузьминівка
Мапа
Білокузьминівка у Вікісховищі

Білокузьми́нівка — село Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, України.

Відстань до райцентру становить близько 12 км і проходить автошляхом місцевого значення. Землі села межують із територією села Семенівка Краматорської міської ради

Розташована за 12 км від міста Краматорськ на автодорозі Краматорськ — Маркове.

Центральним елементом герба стала найбільша пам'ятка села - крейдяні скелі, формування яких почалося на дні світового океану, що омивав кряж (пізніше названий Донецьким) в останньому (крейдяному) періоді мезозойської ери (близько 90 мільйонів років тому), коли на просторах майбутнього українського степу мешкали ще морські жителі. Коні символізують місцевий кінний завод.^[1]

Важається, що село Білокузьминівка було засноване у 1785 році на землях, подарованих офіцеру морської служби Кузьмі Єгоровичу Котельникову. В інших джерелах Кузьма Єгорович - капітан Бахмутського батальйону. Але існують відомости, що задовго до цього біля підніжжя Білої Гори була «козача сторожка». Деякі документи підтверджують наявність хутору Козака Краманчукова та безіменних хуторів, які можливо пізніше називалися хуторами: Лерке, Писаренко, Пеличев.

Виникло наприкінці XVI ст. під назвою Оборонове.^[2] За даними 1859 року Білокузьминівка (Біленьке), панське село, над річкою Біленька, 28 господ, 244 осіб.^[3]

За даними перепису 2001 року населення села становило 689 осіб, із них 70,1 % зазначили рідною мову українську, 28,59 % — російську, 0,15 % — білоруську та вірменську мову^[4].

Селом пролягають автошляхи:

С050808 (Білокузьминівка — Віролюбівка)

С050822 (Дружківка — Білокузьминівка — Пугачівка)

Центральна: Жовтнева: Садова: Шкільна

Свинотоварна ферма і кінний завод агрофірми «Шахтар».

У селі працює дитячий садок № 11 «Теремок» та Білокузьминівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів^[5] відділу освіти Костянтинівської райдержадміністрації^[6].

Неподалік розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення Скелеподібне оголення верхньої крейди, що входить до складу регіонального ландшафтного парку «Краматорський». Крейдяні (білі) скелі — вихід кремнієво-крейдяних порід по березі струмка 2-а Біленька, що сягають висоти 90 — 110 метрів із практично прямовисними схилами. Дуже мальовничий гірський пейзаж не характерний для регіону.

Панорама 270° с крейдяних скель. Білокузьминівка та її околиці.

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.