Віаду́к, віаду́кт, віяду́к (від лат.via — шлях та лат.duco — веду) — транспортна споруда мостового типу на високих опорах, споруджена з каменю, залізобетону або металу через глибокий яр або ущелину.
Спочатку цим терміном позначалася римська дорога, що проходила над ущелиною та спиралася зазвичай на аркові опори. З часом цим терміном стала окреслюватись інженерна споруда для полегшення подолання перешкод рельєфу, як-от яру, долини, ущелини, іншої дороги або залізничної колії, крім водних перешкод. Для подолання водних перешкод служить міст.
Аркова конструкція надає такій споруді надзвичайної виразності. Іноді для подолання глибоких та широких перешкод використовуються багатоярусні конструкції віадуків.