Етнонімгалінди (грец.Γαλίνδαι) фіксується вже в Географії Птолемея (Кн.3, гл.5, 21) серед східноєвропейських племен. Пізніше галінди згадуються Петером з Дусбурга: він пише про одну з земель Пруссії — Galindia, а її населення називає Galindi[2].
Лінгвістами відновлюється етнонім galind, який сходить до балт.*gal (лит.galas, латис.gals) — «кінець, край». Таким чином етнонім галінди, як і голядь (дав.-рус.голѧдь), позначає «жителів околиці» (в цьому випадку — окраїни балтійського розселення).
Згідно з іншою точкою зору, що враховує фольклорні уявлення про галіндів як велетнів, слово «Галінди» (прусськ.galindis, лит.galìndas) вважається спорідненим з лит.galìngas («сильний, могутній, потужний»):
Пам'ять про голядь дожила до 20 століття в народних переказах. Є легенда про могутнього велетня по імені Голяда, який міг кинути свою сокиру на тридцять верст з вершини своєї гори. В іншій версії, два брати-Голяди кидали сокиру один одному з протилежних пагорбів.