Dei Gratia Magnæ Britaniæ Franciæ et Hiberniæ Rex Fidei Defensor, Brunswicensis et Lunenburgensis Dux Sacri Romani Imperii Architesaurarius et Princeps Elector
Будучи сином Ернста Августа, першого брауншвейгського курфюрста, курпринц Георг Людвіг отримав права на британську корону завдяки своїй матері, принцесі Софії Ганноверській, онучці Якова I, а також Актові про спадкування престолу, прийнятому англійським парламентом у 1701 році. Відповідно до цього Акту, престоли Англії та Шотландії не могли займати католики; принцеса Софія виявилась найближчою протестантською родичкою дому Стюартів.
У 1682 році Георг одружився зі своєю кузиною, принцесою Софією Доротеєю Целльською. Від цього шлюбу народилось двоє дітей — син Георг (майбутній британський король Георг II) і дочка Софія Доротея (майбутня мати прусського короля Фрідріха Великого). Але тривав союз недовго — у 1687 році принц розлучився з дружиною.
У 1698 році, після смерті батька, Георг Людвіг успадкував брауншвейзьке курфюрство. При його дворі працювали такі видатні діячі як математик Готфрід Лейбніц і композитор Георг Гендель.
Мати Георга, Софія, спадкоємиця англійського престолу, померла за кілька тижнів до смерті британської королеви Анни, що сталась 1 серпня 1714 року. Георг спочатку не хотів займати британський престол, проте ганноверські радники умовили його прийняти корону. Він прибув до Лондона 18 вересня й коронувався у Вестмінстерському абатстві.
У 1715 році в Англії спалахнуло повстання якобітів, які бажали бачити на престолі брата покійної Анни, католика Якова (Джеймса) Стюарта. Невдовзі повстання було придушене.
У 1717 році Георг взяв активно участь у створенні анти-іспанського Троїстого союзу Британії, Франції та Нідерландів. У подальшому він все частіше відвідував рідну Німеччину, яка завжди залишалась ближчою до його душі, аніж Велика Британія. Дорогою до Ганновера він і помер. Йому спадкував старший син, Георг II.
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
