Гино́вичі — село в Україні , у Бережанській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області .
Поштове відділення — Жуківське. До 2020 року підпорядковане Жуківській сільраді . До Гиновичів приєднано хутір Писарка. Межує на півдні з м. Бережани , на заході з с. Лапшин , на півночі з с. Жуків . Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Бережанської міської громади.[1]
Розташоване на лівому березі річки Золота Липа . Населення — 488 осіб (2001 ). Дворів — 130[2] .
Географія
У селі є 2 вулиці[3] : Івана Франка та Лесі Українки.
Клімат
Для села характерний помірно континентальний клімат . Гиновичі розташовані у «холодному Поділлі» — найхолоднішому регіоні Тернопільської області.
Клімат Гинович
Показник
Січ.
Лют.
Бер.
Квіт.
Трав.
Черв.
Лип.
Серп.
Вер.
Жовт.
Лист.
Груд.
Рік
Середній максимум, °C
−1,3
0,1
5,0
13,1
19,1
22,3
23,6
23,0
18,7
12,8
5,7
0,8
11
Середня температура, °C
−4,2
−2,8
1,4
8,3
13,7
17,0
18,3
17,6
13,6
8,3
2,8
−1,7
7
Середній мінімум, °C
−7,1
−5,6
−2,2
3,5
8,4
11,7
13,1
12,2
8,6
3,9
0,0
−4,1
3
Норма опадів, мм
32
31
33
49
76
89
94
70
56
39
37
40
646
Джерело: climate-data.org
Історія
Поблизу Гиновичів виявлено поселення трипільської культури і знахідки часів Київської Русі .
Перша писемна згадка — 1475 року.
У 1530 —1583 роках Гиновичі — власність Сенявських .
1626 року внаслідок нападу татар село було зруйноване на 67 %[4] . Власником маєтку в селі був дідич Бережан граф Станіслав Потоцький .
Діяли товариства «Просвіта» (від 1897 ), «Січ» (від 1908 ), «Луг», «Сільський господар» , «Рідна школа» , «Союз українок» .
У 1909—1944 роках проходила залізниця Львів-Підгайці .
Після ліквідації Бережанського району 19 липня 2020 року село увійшло до Тернопільського району[5] .
Населення
Населення села в минулому[6] :
Рік
Число осіб
Українців греко-католиків
Поляків та римо-католиків
Євреїв
1900
743
594
124
25
1939
▲ 820
▲ 660
▲ 150
▼ 10
Політика
Від 28 квітня 2012 року село належить до виборчого округу 165 [7] .
Пам'ятки і пам'ятники
Пам'ятник Тарасові Шевченку
Є церква Перенесення мощей Святого Миколая (1931 ; мурована, реставрована 1995 ), «фігура» Божої Матері (1990 ), «фігура» Ангела Хоронителя на честь 2000-ліття народження Ісуса Христа і 525-річчя заснування села (2000 ).
Споруджено пам'ятник Тарасу Шевченку (1999 ; скульптор В. Красновський), встановлено 2 хрести на честь скасування панщини, 5 хрестів на місці загибелі вояків УПА , пам'ятний знак на честь 2000-ліття від дня на честь проголошення незалежності України і 525-річчя заснування села Гиновичі.
Насипано могилу УСС , символічну могилу жертвам сталінських репресій (1989 ).
Пам'ятник Т. Шевченку
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва . Розташований біля школи.
Встановлений 1999 року. Скульптор — В. Красновський.
Пам'ятник виготовлений із бетону.
Постамент — 2,4 м; скульптура — 1,5 м, площа — 0,0020 га.[8] [9]
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека.
Відомі люди
У Гиновичах народилися:
релігійний діяч, літератор отець І. Заверуха,
Дмитро Мищишин (1984—2016) — молодший сержант, механік-водій механізованої роти військової частини В 4680.
художник Я. Миколишин,
доцент ТАНГ М. Федчишин,
Недільський Василь Васильович (1982—2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
кандидат хімічних наук В. Федина,
славіст, літературознавець Мар'ян Якубець .
Січові стрільці
Січові стрільці-уродженці села Гиновичі:
стрілець Штепановий Михайло (нар. 1895, 5 сотня)[10]
Панорама с. Гиновичі від Золотої Липи з пагорба с. Лапшин
Примітки
Бібліографія
Про село видано кн. О. Віятик (Штепованої) «Гиновичі. Історико-краєзнавчий нарис» (2002).
Література
Посилання