Джеймс Чедвік

Джеймс Чедвік
Джеймс Чедвік
англ. James Chadwick
Народився	20 жовтня 1891; Боллінгтон[en], Чешир, Англія
Помер	24 липня 1974 (82 роки); Кембридж, Англія
Країна	Велика Британія
Національність	англієць
Діяльність	фізик-ядерник, викладач університету, фізик
Alma mater	Манчестерський університет; Кембриджський університет.
Галузь	фізика, нейтрон, атомна бомба[d] і радіоактивність
Заклад	Манчестерський університет; Ліверпульський університет; Манчестерський університет Вікторіїd
Посада	Master of Gonville and Caius College, Cambridged
Науковий ступінь	Магістр наук[d] (1912) і доктор філософії (червень 1921)
Науковий керівник	Ернест Резерфорд
Відомі учні	Моріс Ґольдгабер; Ernest C. Pollardd; Charles Drummond Ellisd; Dai Chuanzengd
Аспіранти, докторанти	Charles Drummond Ellisd; Моріс Ґольдгабер; Albert Crewed; Ernest C. Pollardd
Членство	Лондонське королівське товариство; Саксонська академія наук; Папська академія наук; Нідерландська королівська академія наук; Американське філософське товариство; Американське фізичне товариство
Війна	Перша світова війна
Відомий завдяки:	відкриття нейтрона
У шлюбі з	Aileen Stewart-Brownd
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1927) ; медаль Г'юза (1932) медаль Фарадея (1950) медаль Франкліна (1951) Melchett Medald (1946) Бейкерівська лекція (1933) медаль і премія Гатрі[d] (1967)
	Джеймс Чедвік у Вікісховищі

Сер Дже́ймс Че́двік (англ. Sir James Chadwick; 20 жовтня 1891(18911020), Чешир — 24 липня 1974) — англійський фізик, лауреат Нобелівської премії 1935 року за відкриття нейтрона.

Біографія

Народився у Боллінгтоні 20 жовтня 1891 року. Батько — Джозеф Чедвік, мати — Анна Марі Нолес. Навчався в Манчестерській вищій школі, Манчестерському і Кембриджському університетах. У 1913 році працював разом із Гансом Гейгером в Політехнічному університеті Берліна. На початку Першої світової війни його було кинуто до табору для цивільних, поки за нього не заступилася лабораторія Гейгера.

У 1923—1935 роках викладав у Кембриджському університеті і був заступником Ернеста Резерфорда у Кавендішській лабораторії. У 1935—1948 роках — професор Ліверпульського університету. Під час Другої світової війни очолював групу англійських вчених, які працювали в лабораторії Лос-Аламоса (США) над створенням атомної зброї (1943—1945). Ця розробка отримала назву «Мангеттенський проєкт». 1948 року повернувся до Кембриджського університету і працював там протягом десяти років.

Перші наукові праці були присвячені вивченню природної радіоактивності. 1914 року показав безперервність спектра β-випромінювання. Своїми дослідами з розсіяння α-частинок ядрами срібла, міді, платини остаточно підтвердив теорію атома Резерфорда. Також виміряв заряди атомних ядер і підтвердив рівність їх порядковому номеру елемента у Періодичній системі Дмитра Менделєєва.

З початку 20-х років виконав серію безуспішних дослідів з виявлення нейтронів при електричних розрядах у водні, намагаючись підтвердити гіпотезу про можливість існування таких частинок, висунуту Е. Резерфордом 3 червня 1920 року у Бакеріанській лекції, прочитаній на тему «Нуклеарна будова атома».

Джеймс Чедвік та інші вчені продовжували спроби з виявлення елементарних частинок — нейтронів. У 1930-ті роки німецькі фізики Вальтер Боте і Герберт Беккер бомбардуючи α-частинками берилій, бор, виявили, що вони випускають промені з великою проникною здатністю, які були спочатку прийняті за жорсткі γ-промені. На початку січня 1932 року Ірен і Фредерік Жоліо-Кюрі повідомили про результати своїх досліджень з цим випромінюванням і показали, що воно здатне вибивати з водневовмістких речовин протони, надаючи їм великої швидкості.

Проте жорсткі γ-промені через недостатність власної енергії цього здійснити не могли. Провівши серію експериментів, Чедвік довів, що фотонна інтерпретація берилієвого випромінювання несумісна із законом збереження енергії, і показав, що всі труднощі зникають, якщо припустити, що берилієве випромінювання складається з частинок з масою, яка майже дорівнює масі протона, і нульовим зарядом, що він їх назвав нейтронами. Повідомлення про це вчений уперше опублікував 27 лютого 1932 року на сторінках англійського журналу «Nature».

За відкриття нейтрона у 1935 році удостоєний Нобелівської премії. Також займався дослідженням ланцюгової ядерної реакції; одним з перших розрахував критичну масу для урану-235. Автор багатьох наукових праць, був обраний членом ряду наукових товариств і академій.