Джино Сантерколе (італ.Gino Santercole; 21 листопада 1940, Мілан — 8 червня 2018, Рим) — італійськийспівак, композитор, гітарист і актор. Племінник Адріано Челентано та учасник його студії «Clan Celentano». Сантерколе написав музику до таких знаменитих пісень, які увійшли в історію італійської музики, як «Una carzza in un fugno», «Svalutation», «Extrawardly», «Un bimbo sul leone» й багатьох інших.
Джино Сантерколе походив з родини звичайних робітників, які переїхали з Апулії до Мілану. Сантерколе є племінником співака та кіноактора Адріано Челентано, попри те, що він молодше свого дядька лише на два роки. Мати Джино — Роза, була старшою сестрою Адріано.
Багато у чому Сантерколе має схожу біографію з Челентано. Джино, так само як і Адріано, виріс в Мілані, на Вулиці імені Глюка, яка пізніше була оспівана Челентано та стала знаменитою.[2] Втративши батька в дитинстві, Джино провів кілька років у школі-інтернаті, через що змалку був змушений почати працювати, як і Адріано, — годинникарем. Так само, як і Адріано, він пристрасно захопився рок-н-ролом, і протягом невеликої кількості вільного часу самостійно вчився грати на гітарі.
Його музичні починання пов'язані з творчою діяльністю його дядька: коли Челентано сформував рок-гурт «Rock Boys», він незабаром приєднався до його складу замість музиканта Іко Черутті.
Після розпаду гурту «Rock Boys», з частини його складу у 1959 році було створено новий гурт — «I Ribelli», який, окрім акомпанування Адріано Челентано й іншим співакам, таким як Клем Сакко і Рікі Джанко, розпочав сольну кар'єру. Сантерколе протягом кількох років був гітаристом «I Ribelli».
У 1964 році Сантерколе дебютував як сольний співак, випустивши платівку з піснями з «Attaccata al cielo»/«Se vorrai», запис, який залишився непоміченим; після останнього запису у складі гурту (пісні «Chi sarà la ragazza del Clan?»/«Quella donna», метою яких була розкрутка популярності співачки Мілени Канту, тодішньої дівчини Челентано), Сантерколе залишає «I Ribelli» і продовжує записуватися наодинці.
Успіх до Сантерколе прийшов спочатку з випуском пісні «Silver Star», опублікованої в грудні 1964 року, яка отримала хороший відгук у публіки в перші місяці 1965 року, а потім з випуском «This old crazy world»: ця пісня є кавером до композиції «Eve of Destruction» Баррі Макгвайєра, з нею Джино взяв участь в пісенному конкурсі «Кантаджіро» 1967 року; ця ж версія була записана у 1984 році Адріано Челентано (і повторно виконувалася ним з Лучано Ліґабуе у першому епізоді його авторської телепрограми «Francamente me ne infischio» 1999 року).
Також у 1964 році Джино записав кавер до пісні Джонні Кеша«Busted», написану, у свою чергу, Харланом Ховардом у 1962 році, під назвою «I'm a failure» і опублікованої на EP, записаному з Челентано і Доном Бакі. Цю пісню також повторно випустив Челентано в альбомі «I miei americani» 1984 року.
У 1966 році Сантерколе брав участь у фестивалі в Сан-Ремо, виконуючи разом з Челентано автобіографічну пісню «Il ragazzo della via Gluck», разом з Іко Черутті і Лоренцо Пілатом, у складі «Тріо з Клану» («Trio del Clan»): проте воно незабаром було скасоване.
Наступного року Джино брав участь в Цюріхському фестивалі з піснею «La lotta dell'amore».
Сантерколе написав деякі з найвідоміших і найвизначніших пісень італійської музики, деякі з них мали великий успіх. Його першою піснею, що мала помітний успіх — стала «Una carzza in un fugno», яка, з часом, потрапила до числа тих творів італійської поп-музики, які завжди користувалися популярністю, не піддаючись впливу часу, Челентано неодноразово виконував її у своїх телевізійних програмах. 1992 року Сантерколе і пародист Фіорело створили кавер до «Una carzza in un fugno», який увійшов до альбому останнього — «Nuovamente falsa».
Іншими успішними піснями стали — «Svalutation», яка являла собою рок з електрогітарою, що увійшла до однойменного альбому Челентано 1976 року (альбом також містив й інші пісні Джино, такі як, «La barca» і «La camera 21»); «Un bimbo sul leone», яку він спочатку написав для Міни, автором тексту був Лучано Беретта).
Сантерколе також складав саундтреки, які часто входили до репертуару Челентано: серед яких особливо успішним став «Such a cold night tonight», пісня потрапила у фільм і альбом з однаковими назвами «Yuppi du». Хороші відгуки також отримав його саундтрек до фільму «Особливі прикмети: Чарівний красень» (1983).
Окрім музичної діяльності, Сантерколе, часто разом з Челентано, знімався і в кіно. Його акторська кар'єра почалася з участі у кількох музичних фільмах, першому режисерському дебюті Челентано (фільм «Суперпограбування в Мілані») та картини «Серафіно» (режисер П'єтро Джермі) 1968 року. Однак він не відмовився від кар'єри співака і брав участь у музичному фестивалі «Un disco per l'estate» 1970 року, виконавши пісню «Il re di fantasia».
У 1964 році Челентано кинув Мілену Канту й одружився з акторкою та співачкою Клаудії Морі, після чого Сантерколе закохався і одружився з сестрою Морі, Анною Мороні. Анна народила двох дітей. У другій половині 1970-х років між Сантерколе і Челентано відбулося погіршення відносин через розпад шлюбу Джино і Анни. В пресі писалося, що Клаудія і Джино ненавидять одне одного, виникли сімейні суперечки, у яких Челентано прийняв сторону своєї дружини і відмовився від спілкування з племінником. І хоча Сантерколе продовжував писати музику для Челентано, наприклад у альбомі «Atmosfera», відносини між ними були досить прохолодними. Потім Джино знову одружився, завів дітей та відкрив ресторан в Римі. Сантерколе багато років страждав депресією через розрив з Челентано, через що, у 1981 році він, спільно з Доном Бакі, написав пісню «Я спалю тебе, Адріано» («Adriano t'incendierò»), яка стала сенсацією і шокувала публіку, тому що вважалась образливою для Челентано. Пісня вийшла окремою платівкою і посідала високі позиції в італійських чартах. Позаяк ця пісня була виконана родичем, Челентано спочатку не відреагував на її вихід, але у 1987 році запросив Джино на свою телепрограму «Fantastico» виконати її.[3]
Повернення на телебачення і примирення з Челентано
У 1999 році Сантерколе брав участь в реалізації нового альбому співака Піо Треббі«L'ultimo del clan», співака-учасника студії «Clan Celentano», який переживав період фінансової скрути: разом вони написали однойменну пісню «L'ultimo del clan». Щоб допомогти своєму другові, Сантерколе зв'язався з Челентано, який вирішив дозволити їм взяти участь в епізоді свого телешоу «Francamente me ne infischio». Подія ознаменувала мир між Сантерколе і Челентано, після розбіжностей в минулому.
22 січня 2007 року Джино погодився взяти участь у заході в місті Варезе, присвяченному 50-річчю італійського рок-н-ролу, разом з такими виконавцями, як Гвідоне, «I Ribelli», Брунетта, Гіго Агосто й іншими. У вересні 2008 року він був гостем на Венеційському кінофестивалі з Адріано Челентано на прем'єрі ремастованого випуску фільму «Yuppi Du». У червні 2009 року Сантерколе став учасником телепередачі Марко Джусті«Stracult» на каналі Rai 2, продюсуючи комічний скетч із Стефано Сарчінеллі і Ніколою Вічідоміні.
13 квітня 2010 року вийшов новий альбом Сантерколе «Nobody is alone» під лейблом «Sony Music», до якоко він написав повністю музику, автором текстів був Міммо Політано. Після ще чотирьох років мовчання, у 2014 році він випустив альбом «Voglio essere me».
У період з грудня 2017 року по лютий 2018 року, прийнявши запрошення від пісняра і продюсера Альберто Дзепп'єрі, Сантерколе записав альбом своєї раніше неопублікованої музики в «Accademia Studio» у Вероні, яка багато років зберігалася у його архівах. Позаяк у Сантерколе була лише музика, Дзепп'єрі написав до неї тексти. Після виходу синглу «Certi Giorni», натхненного Джо Кокером, альбом «Non sono Celentano! Voglio essere me» вийшов у квітні 2018 року в усьому світі на лейблі «Plaza Mayor Company» (Лондон/Гонконг), який через місяць також випустив його на LP.
8 червня 2018 року Джино Сантерколе помер від серцевого нападу у віці 77 років у своєму будинку в Римі.[4] За повідомленням італійського фан-клубу Челентано «ACfans», Адріано не з'явився на похоронах свого племінника, приславши лише поховальний вінок, можливо, через те, що він мешкав в іншому місті — Гальб'яте.
Дискографія з I Ribelli
LP (45)
1960: Ribelli in blues/La camicia blu — (Italdisc, IR 69)
1961: Enrico VIII/200 all'ora — (Celson, QB 8031)
1962: La cavalcata/Serenata a Valle Chiara — (Clan Celentano, ACC 24002)
1963: Alle nove al bar/Danny boy — (Clan Celentano/I Ribelli, R 6000; Il lato B è accreditato a Natale Befanino e I Ribelli)
1964: Chi sarà la ragazza del Clan?/Quella donna — (Clan Celentano/I Ribelli, R 6002)
Сольна дискографія
Альбом
2000: Gino Santercole (Azzurra, серія Yesterdays, TBP 1525; перезапис з новими аранжуваннями найкращих хітів)
Autori Vari (a cura di Gino Castaldo) — Enciclopedia della canzone italiana — Ed. Curcio, 1990; alla voce Santercole Gino, alla voce Ribelli e alla voce Celentano Adriano
Sergio Cotti — Adriano Celentano 1957/2007 — 50 anni da ribelle — Editori Riuniti, Roma, 2007
Claudio Pescetelli — Una generazione piena di complessi — Editrice Zona, Arezzo, 2006; alla voce Ribelli
Ursus (Salvo D'Urso) — Manifesto beat — Juke Box all'Idrogeno, Torino, 1990; alla voce Ribelli, i
Don Backy — C'era una volta il Clan (memorie di un juke box, '55-'69) — Edizioni Ciliegia Bianca, Roma, 2001
Don Backy — Questa è la storia… Memorie di un juke box — Coniglio Editore, Roma, 2007
Intervista con Gino Santercole realizzata da Tetyana Kuzyk e Valerio Fabbri e pubblicata su Forum nº 12, 1º luglio 2003
↑Santercole ha raccontato che solo lo zio lo andava a trovare in quel periodo: «Lui per me è stato un segno del cielo. Era l'unico che veniva a trovarmi in collegio, mi portava regali, ricordo un fucile»; da Celentano, il nonno della via Gluck, articolo e intervista pubblicato su il Corriere della Sera del 6 gennaio 1998, pag. 33
