Сер Вільям Пелхем (1528—1587) — брат Едмунда Пелхема.Замок Скотні-Кастл.Юридична школа «Грейс-Інн».Сер Артур Чічестер (1563—1625).
Сер Едмунд (Едвард) Пелхем (англ.Sir Edmund (or Edward) Pelham; бл. 1533—1606) — англійський аристократ з відомої родини Пелхем із Лаутона, Східний Сассекс, Англія. Він був юристом, лорд-суддею в Ірландії, він обіймав посади головного барона ірландського казначейства, уповноваженого охоронця Великої Печатки Ірландії, був відомий як перший суддя, який був суддею на першому суді присяжних в Ольстері. Його кар'єра постраждала через підозри в тому, що він таємно був римо-католиком. Ці підозри були частково пов'язані з його одруженням з жінкою з відомої родини релігійних відступників, а частково через відкриту байдужість, яку він і його дружина виявляли до англіканської віри.
Едмунд Пелхем був п'ятим сином сера Вільяма Пелхема з Лаутона в Східному Сассексі та його другої дружини Мері Сендіс — доньки Вільяма Сендіса, І барона Сендіс з Вайну та Маргарет Брей. Сер Вільям Пелхем, лорд-суддя Ірландії (помер у 1587 р.) був його рідним братом, а сер Ніколас Пелхем (1517—1560) був його старшим зведеним братом.
Ранні роки
Батько Едмунда Пелхема помер, коли йому було близько п'яти років. Мало що записано про його життя до 1563 року, коли його прийняли в юридичну школу «Грейс Інн». Він був покликаний до адвокатури в 1574 році. Він працював в юридичній школі і спілці «Грейс Інн» протягом 40 років, дослужившись до певних титулів — читача і старійшини. Але він не просунувся далеко в своїй юридичній кар'єрі, хоча він був обраний до Палати громад парламенту Англії як депутат від Гастінгса в 1597 році. Той факт, що його дружина Еллен Даррел належала до відкрито католицької родини, що не приховувала своє віросповідання, безсумнівно, заважав його кар'єрі. Його вороги звинувачували його якщо не в справжніх католицьких симпатіях, то принаймні в тому, що він «холодний професор» протестантської віри. Він рідко і лише з явним небажанням відвідував служби Англіканської Церкви і ще рідше приступав до Святого Причастя, у той час, коли невідвідування Церкви раз на тиждень і причастя принаймні раз на рік було порушенням закону, а також є доказом віровідступництва.
Життя і служба в Ірландії
У 1601 році він нарешті отримав посаду сержанта Ірландії: оскільки йому було близько 70 років, можна було розумно очікувати, що це стане вершиною його кар'єри. Однак у 1602 році сера Роберта Напіра, якого давно вважали непридатним для високої посади, нарешті було усунено з посади головного ірландського барона, а Едмунда Пелхема внаслідок великого досвіду його брата на посаді лорд-судді Ірландії, було обрано на заміну. Його вороги з радістю помітили, що іспанське вторгнення в Ірландію та подальша битва при Кінсейл сповнили його трепетом, і його звинуватили в навмисному затриманні свого від'їзду до Ірландії, доки не буде відновлено мир. Схоже, що він прийняв цю посаду, помилково вважаючи, що вона лише на один рік. Коли він прибув, він посварився з Нейпіром щодо того, хто має право на жалування за останній квартал.
Як верховного барона Едмунда Пелхема найбільше пам'ятають тим, що він провів перші судові процеси суду присяжних у Донеголі в 1603 році. Допускаючи елемент самопохвали у своєму власному описі суду присяжних, він, здається, досяг успіху в цьому завданні: він писав, що «люди шанували його, наче він був ангелом з небес, і молилися, стоячи на колінах, щоб він повернувся, щоб служити їм правосуддям». У 1604 році король Англії Яків I був посвятив його у лицарі в Гринвічі. Едмунд Пелхем брав участь у комісії з розслідування шкоди, завданої землевласникам під час Дев'ятирічної війни в Ірландії, брав участь у Лейнстерському суді в 1605 році та виконував обов'язки уповноваженого Великої печатки Ірландії у тому ж 1605 році. Однак тепер він був старим і хворим: він поїхав до Бата, щоб відновити своє здоров'я в 1606 році, але помер у Честері 4 червня. Сер Артур Чічестер, лорд-депутат Ірландії, похвалив його як старанного та дуже гідного суддю, але висловив жаль, що його хвороба завадила ефективній роботі казначейства.
Родина
Його шлюб з Еллен (Хелен) Даррелл, дочкою Томаса Даррелла з замку Скотні, Сассекс, Англія і його другий шлюб з Мері Ройдон, були несподіваними для амбітного адвоката, оскільки Даррелли були відомими відступниками від протестантизму, які дозволили католикам та єзуїтам використовувати замок Скотні як притулок. У нього було п'ятеро синів, у тому числі його старший син і спадкоємець Герберт (народився в 1587 році), предок Пелхамів з Кетсфілда, і три дочки, включаючи Еллен (яка була ще жива в 1609 році). Його вдова продовжувала потерпати від різних юридичних проблем після його смерті через свою католицьку віру. Здається, мало що відомо про дітей Едмунда, за винятком його старшого сина. Герберт і його дочка Еллен, яка була звинувачена у віровідступності в 1609 році разом із своєю матір'ю. Її брат Герберт, навпаки, вважався рішучим радикальним протестантом і пуританином, який, як і більшість пуритан, був проти того, щоб місцевий вікарій носив сурпліку. Він яскраво порівняв цю практику зі свинею в сідлі, про що у 1611 році місцевий староста написав донос на нього владі.
Albert Frederick Pollard (1895). «Pelham, Edmund» . In Lee, Sidney (ed.). Dictionary of National Biography. Vol. 44. London: Smith, Elder & Co. p. 243.
Hester, P.W. The History of Parliament: the House of Commons 1558—1603
Hester History of Parliament
Kenyon, J.P The Popish Plot Phoenix Press reissue 2000 p.5
Ball F. Elrington The Judges in Ireland 1221—1921 John Murray London 1926 Vol I p.228
Brandon, Peter and Short, Brian The South East from 1000 AD Routledge London and New York 2014 p.145
_by_Hieronimo_Custodis.jpg)
