Екорше

Екорше́ (фр. écorché — «обдертий» від фр. écorce — «кора, шкірка») — в мистецтві, зображення людини або тварини, позбавлене шкірного покриву, з відкритими м'язами. Екорше, як анатомічна техніка — це препарати, в яких було вилучено шкіру, а м'язи, кістки та внутрішні органи було піддано процесу консервації.

Мистецтво

Імовірно методи екорше використовувалися ще в давнину. Найраніше достовірне свідчення застосування екорше в образотворчому мистецтві належить до епохи Відродження. Архітектор Леон Баттіста Альберті рекомендує малювати фігури голих людей, починаючи з зображення кісток і м'язів, і лише потім малювати на них в шкіру. Збереглися малюнки послідовників Антоніо Поллайоло, які дають можливість зробити припущення, що він використовував техніку екорше. Леонардо да Вінчі використовував цю техніку у своїх ранніх ескізах тварин, зображаючи окремі їхні кінцівки. На цих ескізах він намагався якомога точніше передати м'язову структуру тіла (малюнки з Віндзорського замку № 12625, 19003, 19013, 19014).

Сам термін «екорше» вперше з'явився 1787 року в Словнику Французької Академії^[1].

Екорше Гудона

1766 року настоятель римської церкви Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-деї-Мартірі обрав молодого скульптора Жана-Антуана Гудона для створення двох статуй: покровителя картузіанців святого Бруно і святого Іоанна Хрестителя. Ескіз для Іоанна Хрестителя Гудон виконав у вигляді анатомічної фігури, використавши знання, отримані ним у хірурга Сегюра, який вчив його анатомії на трупах в лікарні Святого Людовика. Екорше Гудона отримав високу оцінку як Сегюра і художників, так і шанувальників мистецтва. Скульптуру оголосили найкращою з усіх відомих анатомічних моделей. Директор Французької академії в Римі Шарль Натуар з дозволу Маркіза Мариньї (протектора Академії живопису, скульптури та архітектури) придбав гіпсовий зліпок з моделі.

Копії «Екорше» використовуються в європейських та американських художніх школах до теперішнього часу.

Анатомія

Анатомічні препарати екорше застосовувалися для навчання в Школі ветеринарів в Мезон-Альфор, заснованій в 1765—1766 роках, та інших французьких навчальних закладах^[2]. Велику кількість препаратів екорше виконав перший директор ветеринарної школи в Мезон-Альфор, анатом Оноре Фрагонар.

Примітки

↑ Écorché. // Dictionnaire de l Academie françoise, Nimes 1787, Band 1, S. 409
↑ Helmut Mayer. Das Kabinett des Direktor Fragonard (нім.). Frankfurter Allgemeine Zeitung. Архів оригіналу за 18 квітня 2013. Процитовано 12 квітня 2013.

Література

Philippe Comar, "Figure du Corps, Une leçon d'anatomie, à l'école des Beaux-Arts", Éditions Beaux-arts de Paris, Paris, 2008.
Émile Delerot et Legrelle, Notice sur J.-A. Houdon: de l'Institut (1741-1828), Versailles, 1856
Monika von Düring, Marta Poggesi, Encyclopaedia Anatomica, Collection complète des cires anatomiques, Taschen, 576p, 2003
Arnould Moreaux, Anatomie artistique de l'homme, Paris, Maloine, 1997 (1re éd. 1947).
Roberta Panzanelli, Ephemeral Bodies: Wax Sculpture and the Human Figure, Getty Research Institut, Los Angeles, California, 2008,
Kaat Wils, Raf de Bont, Sokhieng Au, Bodies Beyond Borders: Moving Anatomies, 1750–1950, Leuven University Press, 2017.