Етру́ська мо́ва — вимерла моваетрусків, генетичне походження якої не встановлено. Якщо не вважати можливу спорідненість етруської з двома іншими мертвими мовами — ретською і лемноською, етруська мова вважається мовою-ізолятом і не має визнаних наукою споріднених мов. Враховуючи нечисленність відомих етруських слів і лише обмежене знання етруської граматики, всі припущення здебільшого спекулятивні.
Мова етрусків належить до групи середземноморських мов. Етруська абетка засвідчена у багатьох написах (понад 10 тисяч) на різних предметах. Найважливіші пам'ятники етруської мови — фрагменти священної книги на завісі Загребської мумії (збереглося близько 1200 слів), напис на черепиці з Капуї (300 слів) і напис із Піргі з паралельним текстом фінікійською мовою.
Збереглися також 60 слів у передачі античних і ранніх середньовічних авторів, запозичення до латинської мови й численні топоніми. Встановлено значення близько 150 слів. Генетична приналежність етруської мови не з'ясована; найбільш близькою до неї вважається мова напису, знайденого на острові Лемнос (Лемноська стела). Спроби обґрунтувати споріднення етруської мови з хетто-лувійськими мовами викликають заперечення фахівців.
Дослідники з тим чи іншим ступенем впевненості говорять, що з етруською мовою у той же історичний період були споріднені:
ретська мова (численні короткі пам'ятники з Північної Італії V—II ст. до н. е..) і спорідненої їй камунської мови;
етеокіпрська мова (мова догрецького населення о. Кіпр) — написи виконані так званим кіпрським письмом (маються тексти з паралельним грецьким перекладом).
У латинську мову ввійшли деякі етруські запозичення (наприклад, що стали згодом інтернаціоналізмами persona <phersu — «маска»; satellitium <satnal, mantissa, palatium, servus — «раб»; також ceremonia, antenna, arena, elementum, litera) і власні імена (наприклад, назва міста Парма). В багато мов світу увійшло ім'я Сергій (Sergius), яке етруски давали своїм первісткам.
Спочатку використовувалася архаїчна західногрецька абетка, крім двох еволюціонуваших за звучанням знаків: S з [s] в [z], і TS з [t] в [ts], пізніше доданий знак 8 у значенні [p]. В окремих етруських і ретійських написах застосовувалися свої оригінальні знаки. У єдиному тексті (Tabula Cortonensis) поряд зі знаком M [m] зустрічається саме складовий знак зі значенням [um].
Фонетика
Еволюція етруської абетки
Латинська транслітерація етруських слів передає багато відтінків, які ніяк не відбивалися в етруських написах. Так, на листі етруски не розрізняли дзвінкі і глухі приголосні, опускали короткі голосні (лат. Subura — етр. Spur, лат. Caere — етр. Cisre, лат. Minerva — етр. Menrva тощо).
На письмі розрізнялися 4 голосних: a, e, i, u (дана особливість притаманна й іншим тирренським мовам).
Завдяки виявленим ігровим кубикам і численним надгробним написам система числівників в цілому відновлена, хоча тривають дискусії про значення деяких числівників:
Цікава особливість: числівники, що закінчуються на «сім», «вісім», «дев'ять», не існували (за винятком власне 7, 8, 9). Так, 27 виражалося як ciem cialx, букв. «Без 3-х 30», 19 як θunem zaθrum, букв. «Без 1-го 20» тощо. Звідси особливість римських цифр, запозичена у етрусків, коли менший числівник перед великим віднімається від нього (напр. XIX — 19).
Символи етруських числівників
Десяткова система
Етруська назва
Символ *
1
θu
I
5
maχ
Λ
10
šar
X
50
muvalχ
↑
100
?
C , Ж
500
?
(Коло, всередині якого 5 точок)
1000
?
(Дуга, всередині якої 3 точки)
1 thu
2 zal, es(a)l
3 ci
4 ša
5 mach
6 huth
7 semph(?)
8 cezp(?)
9 nurph(?)
10 šar
16 huthzar
17 ciem zathrum
18 eslem zathrum
19 thunem zathrum
20 zathrum
27 ciem cealch
28 eslem cealch
29 thunem cealch
30 cialch (cealch)
40 šealch
50 muvalch (*machalch)
60 *huthalch
70 semphalch(?)
80 cezpalch(?)
90 *nurphalch(?)
100 ?
1000 ?
Синтаксис
Звичайний порядок слів — SOV. Речення, навіть у довгих текстах, зазвичай короткі; в цілому етруська мова не була пристосована до утворення складносурядних й складнопідрядних речень.
Календар
Відомі назви восьми місяців священного календаря.
uelcitanus (lat.) = березень.
aberas (lat.) = квітень; apirase = у місяці квітні.
ampiles (lat.) = травень; anpilie = в місяці травні.
aclus (lat.) = червень; acal (v) e = в місяці червні.
traneus (lat.) = липень.
ermius (lat.) = серпень.
celius (lat.) = вересень; celi = у місяці вересні.
Харсекин А. И., Про етруську мову, у збірнику: Таємниці древніх письмен, пер. з англійської, німецької, французької й італійської мов. М, 1976
Паллоттино М., Проблема етруської мови, там же; його ж, Testimonia linguae Etruscae, 2ed., Firenze, 1968; Pfiffig A. J., Die etruskische Sprache, Graz, 1969