У дорослому футболі дебютував 1966 року виступами за команду «Ландскруна БоІС», в якій провів три сезони у другому дивізіоні країни.
Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Естерс», до складу якого приєднався 1969 року. Відіграв за команду з Векше наступні десять сезонів своєї ігрової кар'єри. У 1973 році він став з командою віце-чемпіоном Швеції, а наступного року дійшов до фіналу Кубка Швеції, програвши там М"альме". У 1975 році Гагберг знову посів з командою друге місце в чемпіонаті, а у 1977 році виграв і свій перший трофей — Кубок Швеції. За підсумками сезону 1978 році Йоран став з командою чемпіоном Швеції, після чого покинув клуб.
Згодом у 1980—1981 роках грав у третьому дивізіоні за клуб «Алвеста ГІФ»[sv], після чого став гравцем АІКа, зігравши свої останні 10 ігор у вищому дивізіоні країні в сезоні 1982 року. Вищоліговий клуб в екстреному порядку запросив досвідченого воротаря, оскільки два їх голкіпери опинились на тривалий час поза грою. Йорану вдалося врятувати від вильоту, завдяки перемозі у плей-оф[1].
Завершував ігрову кар'єру у нижчолігових командах «Юнгбю»[sv] та «Карлскруна»[sv], за які виступав до 1984 року. В подальшому працював тренером ряду нижчолігових шведських команд.
Виступи за збірну
11 липня 1973 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Швеції в товариському матчі проти збірної Ісландії (1:0).
