Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка
Ця стаття про національну-територіальну автономію у складі РРФСР, що існувала до депортації кримських татар[1]. Про територіальну автономію у складі УРСР та України див. Кримська АРСР (1991—1992).
Кримська Автономна Соціалістична Радянська Республіка (рос.Крымская Автономная Социалистическая Советская Республика, тогочасною крим.Qrьm Avonomjalь Sotsialist Sovet Respublikasь, сучасною крим.Qırım Muhtar Sotsialist Şuralar Cumhuriyeti, до 5 грудня1936 — Автономна Кримська Соціалістична Радянська Республіка) — національно-територіальна автономія кримських татар[3][4][5][1], що існувала на території Криму з 1921 по 1945 роки, коли вона була скасована після визнаної незаконною та злочинною[6]депортації кримських татар.
Облік населення півострова внаслідок численних фальсифікацій[9] дав такі результати за національним складом: 50 % — росіяни (у цю графу було об'єднано разом росіян, українців і білорусів), 25 % — татари, решта — представники всіх інших національностей — болгари, вірмени, греки, караїми, кримчаки, німці та інші[9].
Створена 18 жовтня1921 радянським державним і партійним діячем татарином Саїд-Галієв Сахиб-гару. Першим фактичним головою республіки став кримський татарин Велі Ібраїмов, якого пізніше, 1928, репресували та незаконно розстріляли.
У 1924 ліквідований наркомат національностей. Після цього «Особливе представництво» перейшло до ведення ВЦВК, його завданням вважалося вирішення в урядових органах РСФРР питань господарчого та культурного будівництва Криму. Діяло до грудня 1938, доки остаточно не було ліквідоване.
Згідно з Конституцією РРФСР всі АРСР у її складі були національно-територіальними утвореннями[10]. На думку деяких українських дослідників, національний характер автономії був лише декларативним, номінальним[11][12][13].
На загальне голосування було винесено питання: «Ви за відтворення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки як суб'єкта Союзу РСР і учасника Союзного договору?» (рос.«Вы за воссоздание Крымской автономной Советской социалистической Республики, как субъекта СССР и участника Союзного договора?»), тоді як, згідно рішення ВР СРСР від 29.11.1989, відновлення прав кримськотатарського народу було неможливо без відновлення (восстановления) автономії, про референдум в указі нічого не сказано.
Автономію так і не було відновлено[3]. Радянський державний та партійний діяч Анастас Мікоян у своїх мемуарах згадував, чому нібито не могла бути відновлена автономія кримських татар[3]:
Головна причина, чому не була відновлена Кримсько-Татарська автономна республіка, полягала в наступному: територія її була заселена іншими народами, і за повернення татар довелося б дуже багато людей знову переселяти.
Оригінальний текст (рос.)
Главная причина, почему не была восстановлена Крымско-Татарская автономная республика, заключалась в следующем: территория ее была заселена другими народами, и при возвращении татар пришлось бы очень много людей снова переселять.
— Анастас Мікоян, радянський державний та партійний діяч
Національний склад
За попередніми результатами сталінського перепису 1939 року населення Кримської АРСР нібито складало 1 млн. 126 тис. осіб, з яких нібито 49,6 % становили росіяни, 19,4 % кримські татари, 13,7 % українці, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців.[14]
За даними радянського історика і дисидента Л. М. Алексєєвої, до початку Другої світової війни в Криму проживало 560 тисяч кримських татар[15].
Примітки та коментарі
Коментарі
↑КАРСР, згідно рішення ВР СРСР від 28.11.1989 № 845-1, повинна була бути відновлена (восстановлена), натомість влада Криму організувала референдум щодо відтворення (воссоздания), але не відновлення республіки. В результаті референдуму, який бойкотували кримські татари, було проголошено відтворення автономії у іншому вигляді (не національно-територіальна кримськотатарська)[2]
Примітки
↑ абДеякі дослідники вважають, що національний характер автономії був номінальним
↑Конституция Крымской АССР [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Установленная 1-м Всекрымским Учредительным С'ездом Советов Рабочих, Крестьянских, Красноармейских и Краснофлотских Депутатов 7 ноября 1921 г. Крымская Советская Социалистическая Республика входит в состав Федерации Р. С. Ф. С. Р. на основе постановления В. Ц. И.К'а и С. Н. К. Р. С. Ф. С. Р. от 18 октября 1921 г. // Крымиздат, 1924
Неоднозначне враження справляла схвалена установчим з'їздом рад Конституція КрАСРР, де не містилося й натяку на те, що це основний закон автономної республіки з істотно обмеженим спектром повноважень. У Конституції було відсутнє положення про те, що кримські татари являють собою титульну націю. Йшлося про територіальну, а не національну автономію. Вже після утворення республіки, у листопаді 1921 р. секретар обкому І. Акулов на V обласній партконференції зізнався: «Ми добре враховували настрої татарської частини населення, що оголошення автономної республіки тлумачилося ними як об'ява татарської республіки. Коли б ми нашу політику побудували таким чином, то ця політика була б помилковою».
Самостійність КрАСРР мала номінальний характер. Намагання кримськотатарських лідерів отримати власну національну автономію більшовицьке керівництво ігнорувало. КрАСРР мала цілковито радянський характер. У 1921 р. до територіального принципу додався деякий національний антураж. Окрім згадки в Конституції про державну мову, прапор, герб і фіксовану квоту татар в органах влади, власне кримськотатарський народ не виділявся серед інших національностей, які мешкали на півострові.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 31 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
