Менедем з Еретрії (дав.-гр.Μενέδημος; 345/4 до н. е. — 265 до н. е.[3]) — давньогрецький філософ, засновник еретрійської школи, походженням з Еретрії. Вивчав філософію спочатку в Афінах, потім у Стільпона та Федона. Твори Менедема не збереглися, крім кількох зауважень у наступних письменників.
Про його філософські погляди є уривчасті відомості. Афіней, цитуючи Епікрата, вважає, що Менедем був платоніком, але за іншими відомостями він віддавав перевагу Стільпону. Згідно з Діогеном Лаертським, Менедем вважав благо за корисність,[4] заперечував цінність негативних суджень, оскільки тільки афірмації висловлюють істину. В етиці, за свідченнями Плутарха[5] та Цицерона[6], він високо цінував чесноту. Цицерон також повідомляє, що Менедем був послідовником мегарської школи. Діоген говорить, що Менедем не залишив творів, і Елідо-еретрійська школа незабаром припинила своє скромне існування.
Література
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. / Пер. и прим. М. Л. Гаспарова. Общ. ред. и вступ. ст. А. Ф. Лосева. (Серия «Философское наследие»). — М.: Мысль, 1979. — 624 с. (рос.)
Античная философия: Энциклопедический словарь. М., 2008. С.484-485. (рос.)