Му́фтій (араб.مفتى — muftī, похідне від афта — «висловлювати думку») — 1) мусульманський богослов-правознавець, якому надано право давати фетву з різних релігійно-юридичних питань, спираючись на прецеденти з практики каді. Нині в кожному мусульманському духовенстві є головний муфтій, який має і велику владу і дає рішення як з державних, так і власне з релігійних питань[1]. 2) Вища духовна особа у мусульман-сунітів, уповноважена ухвалювати рішення (фетви) з питань застосування шаріату. У країнах де іслам є державною релігією, муфтій призначається урядом[2].
Також титул представника вищого мусульманського духівництва, що відповідає у християнстві титулу єпископа.
Спочатку, до 1517 року, вищою духовною особою мусульман уважалися халіфи, а після того як з 1517 року титул халіфа стали носити османськісултани, вони почали призначати своїх заступників по духовних питаннях із правом видання фетв. Першим муфтієм був Кемаль-паша.
Наразі в Україні існує 6 муфтіятів, тобто 6 мусульманських організацій, які мають власного муфтія як вченого чий авторитет вони визнають. Найбільш відомими муфтіями в Україні є Шейх Саід Ісмагілов, Шейх Ахмед Тамім, Еміралі Аблаєв.
Примітки
↑Релігієзнавчий словник / За ред. проф. А.Колодного і Б.Лобовика. — Четверта хвиля, 1996. — С. 206. — ISBN 966-529-005-3.
↑Шевченко В.М. Словник-довідник з релігієзнавства. — Київ : Наукова думка, 2004. — С. 238. — (Словники України) — 5000 прим. — ISBN 966-00-0757-4.
О. Боголюбов. Муфти // Ислам : энциклопедический словарь. — М. : Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991. — С. 177. — 315 с. : ил. — ISBN 5-02-016941-2.(рос.)