Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Павуколов

Павуколов
Павуколов малий (Arachnothera longirostra)
Павуколов малий
(Arachnothera longirostra)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Нектаркові (Nectariniidae)
Рід: Павуколов (Arachnothera)
Temminck, 1826[1]
Види
Посилання
Вікісховище: Arachnothera
Віківиди: Arachnothera
ITIS: 557426
NCBI: 237414

Павуколов[2] (Arachnothera) — рід горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Представники цього роду мешкають в лісах Південної та Південно-Східної Азії.

Опис

Павуколови є одними з найбільших представників родини нектаркових. Великий павуколов є найбільшим і найважчим представком своєї родини, доягаючи довжини 22 см при вазі в 49 г. Дзьоби павуколовів довгі, вдвічі більше за їх голови, вигнуті і міцні. Язик має трубкоподібну форму. Павуколовам не притаманний статевий диморфізм. Їхнє забарвлення менш яскраве, ніж у інших нектарок і не є райдужним. Верхня частина ніла переважно оливково-зелена, а нижня — білувата або жовта, у деяких видів поцяткована темними смужками. Спів простий і являє собою серію писклявих свистів[3].

Поведінка

Павуколови, як випливає з їх назви, харчуються павуками. Вони здатні виймати павуків з центру їхньої павутини, не заплутавшись в ній. Також павуколови живляться іншими безхребетними, зокрема цвіркунами, метеликами, мурахами, гусінню та іншими комахами. Окрім комах, павуколови також живляться нектаром. Вони є важливими запилювачами деяких видів рослин[4].

Павуколови живуть поодинці або парами. Вони вирізняються від інших нектаркових характером свого гнізда, яке підвішується під великим пальмовим або банановим листом. Форма гнізда різниться в залежності від виду: воно може бути простим, чашоподібним (у смугастого павуколова), видовженим, трубкоподібним (у жовтощокого павуколова) або пляшкоподібним (у довгодзьобого павуколова). Гніздо підвішується до листа за допомогою павутиння або рослинних волокон, робиться з трави і листя. Будівництвом гнізда займається лише самиця, однак на відміну від інших нектаркових, яйця насиджують і самець і самиця. Павуколови відкладають 2-3 яйця. Іноді вони стають жертвами гніздового паразитизму зозуль[3].

Поширення і екологія

Павуколови поширені в Індомалаї, від східної Індії до Філіппін та від південних схилів Гімалаїв до Яви. Найбільше видове різноманіття павуколовів спостерігається на Малайському півострові, Суматрі та Калімантані[3]. Вони живуть в тропічних, бамбукових і заболочених тропічних лісах, на узліссях та галявинах, у вторинних та інших деградованих лісах. Деякі види пристосувалися до життя проряд з людьми і живуть в садах і на плантаціях. Більшість видів мешкають в рівнинних лісах, за виняком бурого павуколова, який живе в горах.

Види

Виділяють тринадцять видів:[5]

Етимологія

Наукова назва роду Arachnothera походить від сполучення слів дав.-гр. αραχνης — павук і θηρας — мисливець.[13]

Примітки

  1. ↑ C.J. Temminck: Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux, pour servir de suite et de complément aux planches enluminées de Buffon. Paryż: Dufour & d'Ocagne, 1826, ss. ryc. 388 i tekst.  [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога)
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. ↑ а б в Cheke, Robert; Mann, Clive (2008). Family Nectariniidae (Sunbirds). У Josep, del Hoyo; Andrew, Elliott; David, Christie (ред.). Handbook of the Birds of the World. Volume 13, Penduline-tits to Shrikes. Barcelona: Lynx Edicions. с. 196—243. ISBN 978-84-96553-45-3.
  4. ↑ Sakai, Shoko; Kato, Makoto; Tamiji Inoue (1999). Three pollination guilds and variation in floral characteristics of Bornean gingers (Zingiberaceae and Costaceae). American Journal of Botany. 86 (5): 646—658. doi:10.2307/2656573. PMID 10330067.
  5. ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Dippers, leafbirds, flowerpeckers, sunbirds. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 26 жовтня 2021.
  6. ↑ Arachnothera flammifera у базі Avibase.
  7. ↑ а б D.J. Lohman, K.K. Ingram, D.M. Prawiradilaga, K. Winker, F.H. Sheldon, R.G. Moyle, P.K.L. Ng, P.S. Ong, L.K. Wang, T.M. Braile, D. Astuti, R. Meier. Cryptic genetic diversity in "widespread" Southeast Asian bird species suggests that Philippine avian endemism is gravely underestimated. „Biological Conservation”. 143 (8), ss. 1885–1890, 2010. doi:10.1016/j.biocon.2010.04.042 [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога). 
  8. ↑ а б M.A. Rahman, D.F.A. Gawin, C. Moritz. Patterns of genetic variation in the Little Spiderhunter (Arachnothera longirostra) in southeast Asia. „The Raffles Bulletin of Zoology”. 58 (2), ss. 381–390, 2010 [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога). 
  9. ↑ а б в R.G. Moyle, S.S. Taylor, C.H. Oliveros, H.Ch. Lim, Ch.L. Haines, M.A. Rahman, F.H. Sheldon. Diversification of an endemic Southeast Asian genus: Phylogenetic relationships of the spiderhunters (Nectariniidae: Arachnothera). „The Auk”. 128 (4), ss. 777–788, 2011. doi:10.1525/auk.2011.11019 [] Помилка: {{Lang}}: немає тексту (допомога). 
  10. ↑ Arachnothera dilutior у базі Avibase.
  11. ↑ Arachnothera everetti у базі Avibase.
  12. ↑ C.G. Sibley, B.L. Monroe Jr.: Distribution and Taxonomy of the Birds of the World. New Haven: Yale University Press, 1990. ISBN 0300049692. 
  13. ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 98. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Птах Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Kembali kehalaman sebelumnya