Ташкентський пам'ятник Шевченкові споруджено на вулиці, що носить ім'я Тараса Шевченка, — на тлі панно, розміщеного на стіні одного з корпусів школи № 110, яка теж названа ім'ям Т. Г. Шевченка.
Автор пам'ятника — відомий ташкентський скульптор, лауреат Державної премії Узбекистану Леонід Рябцев.
Пам'ятник Тарасові Шевченку в узбецькій столиці являє собою бронзове погруддя поета і мислителя, встановлене на невеликому постаменті з сірого граніту, прикрашеному узбецьким національним візерунком у нижній частині, й доповненому невеликим стилобатом.
Пам'ятник став однією з останніх за часом виконання робіт невтомного ваятеля відомого ташкентського скульптора Леоніда Рябцева. Працюючи над ним, митець звернувся до образу людини, з якою відчував духовну спорідненість. Скульптор віддавна мав мрію створити постать «співця українських степів», який попри своє кріпацьке походження та невблаганність долі, що закинула його на Арал, знайшов у собі волю і натхнення здійнятися над часом і реальністю, виразивши у поезії давні прагення українців до волі та щастя. Задля закцентування на митецькому талані Шевченка Рябцев зобразив його з нотатником і олівцем у руках. Українського митця зображено у хвилину творчого напруження — міркування над тим, як записати рядок нового твору або зробити начерк ескізу[2].
Цільний архітектурно-меморіальний ансамбль із погруддям Тараса Шевченка творить панно «Великий Кобзар» на стіні приміщення ташкентської школи № 110. Це мозаїчне панно зображує кобзаря, і зроблене, як і чимало будинків по вулиці Шевченка, руками українських будівничих у 2-й половині 1960-х років після руйнівного землетрусу в Ташкенті1966 року[3]. Автор панно — художник В. Куткін (1969—71)[4].
↑Умаров У. У. Ташкент // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 2 : Українська Радянська Соціалістична Республіка. — 494, [2] с., [36] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 2 арк с., стор. 158
.jpg)
