Археологічні дослідження показали, що Плоцьк був заснований наприкінці X століття. Найважливішим місцем для міського центру було Тумське узгір'я, де була побудована перша оборонна фортеця.
У 1037—1047 став головним опорним пунктом Мецлава.
У 1816—1837 Плоцьке воєводство у складі конгресового королівства Польщі Російської імперії, у 1837—1917 — Плоцька губернія.
У 1820 році створено Плоцьке наукове товариство.
Під час Листопадового повстання 1830—1831 до бунтівників приєднався і Плоцьк. 23 вересня 1831 року у міській ратуші відбулося останнє засідання польського сейму.
Під час Січневого повстання 1863 Плоцьк мав бути містом національного уряду, а саме місто мало певне стратегічне значення. Напад повстанців на російський гарнізон був відбитий. 15 травня 1863 року у Плоцьку розстріляний командир повстанців Зигмунт Падлевський. Після поразки у повстанні почалися репресії, боротьба з проявами патріотизму та період зросійщення.
Наприкінці XIX століття в місті проживало понад 27 000 жителів. Поганий розвиток індустріалізації призвів населення до бідності, а ріст безробіття викликав еміграцію та зростаючу економічну нестабільність.
Під час російської революції 1905 в Плоцьку почали відбуватися страйки, демонстрації та сутички з поліцією. У 1907 році Плоцьке наукове товариство відновило свою діяльність. Почали відкриватися приватні школи з вивченням польської мови.
Під час Першої світової війни у лютому 1915 року німецькі війська зайняли місто. Наприкінці війни у листопаді 1918 року жителі Плоцька роззброїли німецький гарнізон.
18-19 серпня 1920 року відбувся бій з більшовиками, який був спрямований ними на Плоцьк після невдалого нападу на Влоцлавек. Після переможної битви військові генерала Холлера розстріляли рабина Хайма Шапіру, звинуваченого солдатами в тому, що він з балкона своєї квартири вказав більшовикам на польське укріплення. Міські радники заступалися за рабина, але це не спрацювало.
У 1918—1939 року місто було резиденцією муніципальних і повітових органів влади. В ці роки місто отримало залізничне сполучення через Кутно та Серпс, а також був побудований сталевий міст, що зв'язав дві лінії в напрямку Вісли. Але через недостатність інвестицій та відсутність великих промислових підприємств місто опинилося в стані економічної кризи та безробіття.
Зруйнований міст, вересень 1939 року
На початку Другої світової війни 9 вересня 1939 року німецькі війська увійшли до Плоцька. Місто було включено до Третього Рейху як частина регентства Цеханов, що входило до складу Східної Пруссії. Одразу ж почалася депортація єврейського та частково польського населення, яке відправлялися в концентраційні та трудові табори в Німеччині. Ряд будівель було знесено, у тому числі частина єврейського кварталу. Міський театр також був зруйнований. З 21 травня 1941 року місто отримало німецьку назву Шрьоттерсбург (нім.Schröttersburg).
Після війни у місті почався період невеликої індустріалізації, під час якого наявні промислові заводи були перебудовані й осучаснені, а також побудовано кілька нових. Поступовий економічний розвиток і поліпшення умов життя населення супроводжувалися розвитком освіти та зростанням культурного розвитку.
Період розвитку Плоцька в епоху Народної Польщі поділяється на два етапи, розділені до 1960, коли почалося будівництво великого нафтопереробного заводу (так-званий нафтохімічний завод).
7-8 червня 1991 року Плоцьк відвідав Папа Іван Павло II.
26 лютого 2008 року місцева міська рада надала місту новий Статут, згідно з яким повна і юридична назва почала позначатися як «Столиця князів міста Плоцьк».
У місті на православному цвинтарі знаходиться могила вояка УНР Леоніда Лісовського та його дружини. Могилу знайдено польськими скаутами. Тут 14.08.2019 р. було запалено лампади в рамках акції «Полум'я Братерства»[8].
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Miejsca kultu. W: Bogusław Gierlach: Sanktuaria słowiańskie. Warszawa: Iskry, 1980, s. 122—123. ISBN 83-207-0116-3.
Andrzej Buko «Archeologia Polski wczesnośredniowiecznej», wyd. Trio, Warszawa 2005, s.232
Aneta Bukowska, Maciej Trzeciecki «Relikty architektury kamiennej na Wzgórzu Tumskim w Płocku — wyniki badań weryfikacyjnych» [w:]Architektura Romańska w Polsce, Muzeum Początków Państwa Polskiego, Gniezno 2009, s.300-311, ISBN 978-83-61391-12-8
Aneta Bukowska, Maciej Trzeciecki «Relikty architektury kamiennej na Wzgórzu Tumskim w Płocku — wyniki badań weryfikacyjnych» [w:]Architektura Romańska w Polsce, Muzeum Początków Państwa Polskiego, Gniezno 2009, s.311-316, ISBN 978-83-61391-12-8
N. Wójtowicz, Udział płockich harcerzy w wojnie 1920 roku, Notatki Płockie, 1999, nr 4(181), s. 13-23.
Włodzimierz Borodziej, Maciej Górny «Wojna z Żydami», «Le Monde Diplomatique», grudzień 1918, str. 36
Rada Ochrony Pomników Walki i Męczeństwa «Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939—1945», Sport i Turystyka 1988, ISBN 83-217-2709-3, str. 296
.jpg)
