Шьотоку був сином імператора Йомея (585—587). Його мати, імператриця Анахобе-но Хашіхіто-но хімеміко, походила з переселенців з континенту. Батьки Шьотоку були дітьми покійного імператора Кіммея (509—571) від різних дружин. Аби уникнути війни за престол між принцом Шьотоку і його двома братами, трон посіла імператриця Суйко (554—628), а Шьотоку було назначено регентом. Імператриця була його тіткою і тещею водночас, оскільки принц одружився з її донькою Удодоно Кайдако.
Згідно з «Анналами Японії» (720) Шьотоку вдалося створити централізований уряд. 603 року він встановив дванадцять чиновницьких рангів при дворі, а 604 року, на основі буддистського вчення, розробив так звану «Конституцію Сімнадцяти статей» — правила для державних службовців. 607 року Шьотоку відправив посольство на чолі з Оно но Імоко до китайської династії Суй, бажаючи зав'язати рівноправні відносини.
Шьотоку сприяв поширенню буддизму в Японії. За його наказами були зведені монастир Шітенно в районі Наніви, на території сучасного міста Осака, та монастир Хорю в районі Ямато, поблизу сучасного міста Нара. Принц першим вжив назву «Японія» (日出 «Хіномото», пізніше 日本 «Ніппон») для означення власної країни у дипломатичній кориспонденції. У листі до китайського імператора Ян-ді, він писав:т «Імператор країни, де сонце сходить (日出), шле послання до імператора країни, де сонце заходить».
Пам'ятник принцу Шьотоку в монастирі Арай-Якуші, Токіо
Шьотоку відомий під різними іменами і титулами. Його справжнє ім'я «Умаядо» (厩戸皇子, «принц з конюшні»), яке походить від місця народження — конюшні. Принц також знаний як:
_front.jpg)
