У 1950-ті в ГСОКБ-43 було розпочато розробку причіпної реактивної пускової установки для стрільби реактивними снарядами РСЗВМ-14. 1956 року було завершено заводські випробування дослідних зразків. Два дослідні зразки були відправлені та пройшли полігонні випробування, що відбувалися із 3 травня до 7 червня 1957 року.[1]
Опис конструкції
Основним призначенням РПУ-14 було використання у повітрянодесантних військах. Реактивна пускова установка здатна десантуватися на спеціальній платформі парашутним способом. Конструкція лафета запозичена від 85-мм гармати Д-44. Станини трубчастого типу, при розведенні автоматично вимикається торсіонний механізм підресори. Нижній станок складається із сталевої напіввиливки, в якій розміщений механізм підресорювання та механізм горизонтування. На нижньому станку знаходиться верхній станок, в якому закріплений мінометний панорамний приціл МП-46М зі зварною люлькою[ru]. У люльці знаходиться пакет із 16-ма напрямними. Час переведення з похідного положення до бойового та назад становить 2 хвилини.[2] Транспортування установки здійснювалося за допомогою ГАЗ-69, тягача підвищеної прохідності або у кузові вантажного автомобіля. У польових умовах на невеликі відстані установку може буксирувати бойовий розрахунок.[2]
Тактико-технічні характеристики
Калібр: 140 мм
Кількість напрямних: 16
Вага: 0,98 т
Довжина: 4,04 м
Ширина: 1,8 м
Висота: 1,6 м
Розрахунок: 5 осіб
Боєприпаси
Основним типом боєприпасів є реактивні осколково-фугасні снаряди М-14-ОФ та М-14Д. Заряджання установки відбувається вручну. Повний цикл заряджання складає 3 хвилини. Повний залп здійснюється за 8-10 секунд. Запуск ракет здійснюється з виносного пульта з укриття, на відстані від 50 до 80 метрів.[2]
Північна Корея — 50 одиниць РПУ-14 поставлено з СРСР у період з 1960 по 1965 роки[5]
Оцінка проєкту
Польська реактивна пускова установка WP-8
Установка РПУ-14 вдало поєднує в собі відносно малі розміри та масу з високою вогневою міццю. Зарубіжними аналогами є польські установки WP-8[pl] з меншою вдвічі кількістю напрямних, китайські 12-ствольні установки Тип 63 калібру 107 мм та югославські 32-ствольні M-63 Plamen калібру 128 мм.[2] Незважаючи на деякі переваги, з 1967 року РПУ-14 у повітрянодесантних військах СРСР стали замінюватися на більш досконалу РСЗВ9К54 «Град-В».[6]