Площа природоохоронної території 50 000 га, 44 448 га лісів та 2 351 га чагарників, що охоплювало майже всю гірську частину району. Після створення НПП «Гуцульщина» територію РЛП «Гуцульщина» інколи вказують 17728 га. Створений на основі розпорядження № 451 Івано-Франківської облдержадміністрації від 15 серпня1996 року для захисту і збереження унікальних природних комплексів та етнокультурного середовища. На базі частини парку повинен був створений Національний природний парк «Гуцульщина» площею 32271 га згідно з рішенням Косівської районної ради від 25 червня1998 та Указу Президента України від 14 травня2002 року.
Землекористувачем парку є Косівська районна рада. Ландшафтний парк розташований на теренах Державного підприємства «Кутське державне лісове господарство» та Державного підприємства «Косівське мисливськолісове господарство». На Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми Гуцульщини» прийняли ухвалу про необхідність створення ландшафтного парку. Після 1996 року через брак коштів процес створення структур регіонального парку був сповільнений і призупинений.
Території природно-заповідного фонду у складі РЛП «Гуцульщина»
Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий РЛП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.
До складу території регіонального ландшафтного парку «Гуцульщина» входять такі об'єкти ПЗФ України:
Терени регіонального ландшафтного парку розташовані в межах переходу від рівнинної підобласті до гірськокарпатської підобласті атлантико-континентальної області помірного поясу. Клімат парку відзначається надмірною вологістю, нестійкою весною, не надто спекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою. У даному регіоні найпоширеніші бурі гірсько-лісові ґрунти з високою кислотністю, низьким вмістом основних елементів живлення. Трапляються також гірсько-лісові підзолисті, дерново-буроземні. Згідно з геоботанічним районуванням ця територія належить до Карпатського округу Східнокарпатської провінції Середньоєвропейської провінції Голарктики. Таке розташування сприяє значному видовому багатству флори і фауни. Однак розвиток туризму, рекреаційних закладів призвів до збільшення техногенного й антропогенного навантаження і, як наслідок, до деградації природних комплексів, зменшення чисельності видів рослин і тварин.
Частини парку на час створення охоплювали низькогірні терени Зовнішніх Східних Карпат, де дев'ять хребтів простягаються з північного заходу на південний схід. Територія парку складається з декількох зон, з яких можна виокремити передгірну з пасмом низькогірних височин Покутського Передкарпаття заввишки 350—800 м над р. м. Ці низькогірні хребти простягаються паралельно до середньогірних хребтів пасма Зовнішніх Східних Карпат, званого Покутсько-Буковинські Карпати заввишки 800—1000 м над р. м. Висота хребтів зростає у західному напрямку. Найвищою вершиною парку є гора Грегіт заввишки 1472 м. Характерною особливістю гірських пасом парку є їхні доволі пологі м'які схили, що належать до Складчастої області Українських Карпат. Внаслідок процесів ерозії, вивітрювання на хребтах Зовнішніх Карпат виступають гострі форми рельєфу зі скельними виступами значної висоти, кам'яні розсипи переважно у місцях виходу пісковиків. На хребті Сокільський виступає до 20 скель-останців заввишки 20—40 м. Сокільська скеля визнана геологічноюпам'яткою природи, а на скелі Тутурівський камінь виявлено наскельні зображення — петрогліфи. Схожі зображення археологи виявили на Писаному Камені.
Флора
Покриті мішаними і хвойними лісами (ялина, ялиця, сосна). У нижньому поясі переважають букові ліси, у верхньому ярусі гірські луки використовуються як літні пасовища. Трапляються букові праліси на хребтах Сокільському і Кам'янистому, смерекові ліси віком понад 140 років під Ґреготом площею понад 100 га і під Ігрецем в урочищі Кагла понад 50 га.
У ландшафтному парку відзначається доволі значне біорізноманіттяфауни. Однак внаслідок значного антропогенного втручання, внаслідок розвитку туристичної мережі зони їхнього життєвого простору постійно і невпинно зменшуються. Доволі значна кількість представників фауни на теренах парку вже занесена до Червоної книги України, додатків до Бернської Конвенції про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі та перебуває у загрозливому стані. Найбільших видових змін зазнає впродовж року популяція птахів завдяки перелітним і мігруючим видам. Загалом на тут налічується до 158 видів птахів, з яких 16 червонокнижних. Зафіксовано 871 вид тварин, серед яких 68 червонокнижних, до 125 видів перебувають у додатках до Бернської конвенції, 18 у списку Європейському Червоному списку.
