Робітник і колгоспниця

**Робітник і колгоспниця**
Робітник і колгоспниця
	55°49′42″ пн. ш. 37°38′48″ сх. д. / 55.828228° пн. ш. 37.646689° сх. д.
Тип	колосальна статуя; скульптурна групаd і пам'ятник
Статус спадщини	об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Країна	Російська Федерація
Розташування	Останкінський
Архітектурний стиль	конструктивізм і монументальне мистецтво
Архітектор	Йофан Борис Михайлович
Матеріал	неіржавна сталь і Конструкційна сталь
Висота	25 м
Засновано	1937
Сайт	vdnh.ru/map/15152/
	Робітник і колгоспниця (Росія)
	Робітник і колгоспниця у Вікісховищі

«Робітник і колгоспниця» (рос. Рабо́чий и колхо́зница) — пам'ятник у Москві, визначна пам'ятка радянського монументального мистецтва, «ідеал і символ радянської епохи», що являє собою динамічну скульптурну групу з двох фігур із піднятими над головами серпом і молотом. Автор — Віра Мухіна; концепція і композиційний задум архітектора Бориса Іофана. Монумент виконаний з нержавіючої хромонікелевої сталі. Висота 24,5 м, висота павільйону-постаменту — 34,5 м.^[2] Загальна вага (у 2009 році, після реставрації) — 185 тонн.^[3] Розташований у Москві перед Північним входом ВДНГ.^[3]

Історія

З 1932 року від створення єдиної Спілки архітекторів СРСР починається новий етап розвитку радянської архітектури. Завершується період блискучого авангардного розвитку, відбувається формування державної тоталітарної системи мистецтв.^[4] Цей новий період розпочинається під гаслами штучно створеного напряму — так званого «соціалістичного реалізму», що охопив усі сфери художньої культури^[4]. Новостворена радянська архітектура сперлася на відомий історичний досвід оформлення міського середовища періоду Російської імперії, семантика якого відповідала ідеологічним настановам робітничо-селянської держави з вождем на чолі^[5].

Створений для павільйону СРСР на Міжнародній виставці в Парижі (1937).^[6]^[7] Час проведення всесвітньої виставки в Парижі, яка проводилася під девізом «Мистецтво і техніка в сучасному житті» (фр. Arts et Techniques dans la Vie moderne), збігся з роковинами святкування двадцятиріччя Жовтневої революції. Після завершення виставки скульптурна група «Робітник і Колгоспниця» отримала нове життя: її було перевезено до Москви, де знову змонтовано напроти головного входу Всесоюзної сільськогосподарської виставки (зараз Північний вхід ВДНГ). Ця скульптура донині залишається яскравим радянським символом.^[4]

Для натурного виконання скульптури було вперше використано технологію формування тонкостінної нержавіючої сталевої оболонки, скріпленої зварними швами. Змагання скульпторів у розмірах скульптури закріплювало традицію, що народилася у проектуванні Палацу Рад, котрий мав завершитися могутньою постаттю Леніна.^[4] В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва і заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів^{[джерело?]}.

У 1947 зображення скульптури стало заставкою кіностудії «Мосфільм».^[6]

Див. також

Класове співробітництво

Примітки

↑ Постановление Совета Министров РСФСР № 1327 от 30.08.1960
↑ Скульптура Рабочего и колхозницы в субботу вернется на прежнее место // «Фокус», 27.11.09
↑ ^а ^б «Рабочий и Колхозница» встали на своё место за 47 миллионов рублей // Александр Бойко, «Комсомольская правда», 28 ноября 2009
↑ ^а ^б ^в ^г Конспект лекцій з курсу «Теорія і критика архітектури ХХ століття» Частина 2. Архітектура радянської доби: підсумки розвитку (для студентів 5 курсу спец. 8.120 102 « Містобудування») Укл. М. Л. Мухортов. — Харків: ХНАМГ, 2005. — 54с.
↑ Бачинська Л. Г. Способи реалізації державноідеологічної сутності у радянській архітектурі 1940-х — 1950-х років / Журнал WEB OF SCHOLAR. ISSN 2518-167X Доступ: http://archive.ws-conference.com/wp-content/uploads/wos0297.pdf [Архівовано 2018-09-18 у Wayback Machine.]
↑ ^а ^б Рабочий и колхозница вышли на пенсию // «Газета.Ru», Анна Семенова 25.05.2017, 08:44
↑ Мухіна Віра Гнатівна // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1978. — Т. 2. — С. 5-17