Сади Боболі

Сади Боболі
Краєвид на амфітеатр садів Боболі від палаццо Пітті
43°45′55″ пн. ш. 11°15′00″ сх. д. / 43.765275° пн. ш. 11.249968° сх. д. / 43.765275; 11.249968
Тип	міський парк
Статус	частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] і національна спадщина Італіїd[1]
Відкрито	1766 рік
Площа	4.5 га
Відвідувачів на рік	512 633 осіб (2021)[2]
Країна	Італія[3][4][1]
Розташування	Флоренція, район Палаццо Пітті ,
Адреса	Accesso da Palazzo Pitti, dal Forte Belvedere, da via Romana o dal piazzale di Porta Romana, Piazza Pitti 1[4], piazza Pitti, 1 - Firenze[1] і Piazza Pitti 1, 50125 Firenze[5]
uffizi.it
Сади Боболі Сади Боболі (Італія)
Сади Боболі у Вікісховищі

Сади Бóболі (італ. Giardino di Boboli) — парк у Флоренції доби Ренесансу. Не зовсім точна назва парку за палацом Пітті зі скульптурами, фонтанами, павільйонами Грот, але без фруктових дерев.

Сади розпланували на пагорбі Боболі, звідки і їх назва. Ділянка на схилах пагорба не була симетричною, тому сучасні сади Боболі мають дві головні осі —

• коротку (стародавню) вісь, що проходить через центр палаццо Пітті і так званий амфітеатр;
• довгу вісь, що йде під невеличким кутом до короткої осі і довгим боком до палацу.

Розпланування парку розпочалося в добу італійського Відродження, діяльно продовжилося в добу маньєризму і завершилось в добу бароко. Впливи і риси всіх трьох стилів мають свої залишки як в плануванні, так і в стилістиці парку і його споруд. Парк зазнав занепаду, реконструкції і був відновлений за старими планами. Сучасна площа Боболі становить 4,5 гектарів (небагато в порівнянні з Во-ле-Віконт, де 100 га парку, «Олександрія» неподалік міста Біла Церква (Україна) — 201 га, Кусково — 230 га тощо).

Сади в добу відродження в Італії не були великими. Не був великим і первісний сад Боболі. На ранішньому етапі виникла коротка вісь парку з неповною симетрією ділянок. Вже тоді парк прикрасили невеличкою збіркою скульптур доби стародавнього Риму і Відродження.

Планування парку і його збільшення відбулося в добу маньєризму за правління герцога Козімо І та його дружини Елеонори Толедської. Саме їй належала ініціатива придбання палацу Пітті у власність роду Медичі, його розширення і нове облаштування парку. План парку набув трикутної форми і повернутий бічною стороною до палацу.

До робіт в парку залучили:

• Ніколо Тріболо(1500 — 1550),
• Бартоломео Амманаті, (1511 — 1592)
• Джорджо Вазарі , (1511 — 1574)
• Бернардо Буонталенті, (1536 — 1608)

Джорджо Вазарі запроектував і побудував декілька гротів, а Бернардо Буонталенті вибудував Грот, що отримав назву на його честь і зберігся донині, та виконав декілька скульптур. Вже в добу маньєризму честь художньої ініціативи перейшла від Флоренції до папського Риму. Саме в Римі згуртувалися найкращі мистецькі кадри фахівців, виникла потужна творча традиція і ефектні пошуки в побудові нових типів заміської вілли, ансамблю вілли і парку, формування стилю бароко, пам'яток якого у Флоренції дуже мало. Флоренція починає жити на узбіччі мистецьких пошуків і жити своїм багатим минулим.

• 
  сади Боболі
• 
  Обеліск зі Стародавнього Єгипта, сади Боболі
• 
  Фонтан Вакха-п'янички, сади Боболі
• 
  сади Боболі
• 
  Юпітер, погруддя, сади Боболі
• 
  Муза (?), сади Боболі

Ця споруда розташована у внутрішньому дворику, що відокремлює палац від парку Боболі. На ранішньому етапі садівництва павільйон Грот зберіг зв'язок з диким прообразом споруди — печерою. Якщо фасад Гроту ще нагадує домівку (ніші зі скульптурами, невелика лоджія, колони), то завершення фасаду відсилає до сталактитів, до печерного нагромадження каменю. Ще більше дику печеру нагадує інтер'єр Гроту з уламками скелі і незавершеними скульптурами велетнів, наче диких духів печер і природи. Частка ж приміщень оздоблена, навпаки, як невеличкі палацові зали. За цим принципом зроблені і оздоби інших збережених павільйонів (Грот Адама і Єви, Грот Мадам).

Вторинність пошуків і оздоб парку Боболі в добу бароко виявилася в типовому вистриганні рослин, в типовому розміщенні скульптур, перенесенні в парк обеліску стародавнього Єгипту з колишнього храму Луксор (колись стояв в садку вілли Медичі в Римі, був перевезений в парк Боболі). Парк Боболі так і не отримав значущості і художньої довершеності, яка притаманна Італійському парку (Підгірці) 17 століття (Україна) чи вишуканості ансамблю замку і парку Во ле Віконт (Франція) того ж 17 століття.

Аби підсилити недостатню барокову складову садів Боболі, в 20 столітті в палаці розмістили Музей порцеляни.

Аби підсилити значущість садів Боболі, створена реконструкція Дому Веттіїв, відкритого після археологічних розкопок в Помпеях(поблизу Неаполя). В так званому Серединному палацику облаштовано музей костюмів (музей моди).

• Палаццо Пітті
• Ніколо Тріболо
• Італійський сад доби відродження
• Сад бароко
• Садово-паркова скульптура
• Реставрація (мистецтво)
• Амфітеатр

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сади Боболі

• Attlee, Helena (2006). Italian Gardens - A Cultural History. London: Frances Lincoln. ISBN 978-0-7112-3392-8.
• Gurrieri, F.; J. Chatfield (1972). Boboli Gardens (Florence).
• Boboli Garden