Саксонське курфюрство

Саксонське курфюрство лат. Saxonia Electoralis нім. Kurfürstentum Sachsen Курфюрство Священної Римської імперії, пізніше частина Рейнського Союзу Персональна унія з Річчю Посполитою (1697–1706 та 1709–1763) ↓ 1356 – 1806 ↓ Прапор Герб Саксонське курфюрство після Лейпцизького розділу 1485 року: Територія Ернестинської лінії Веттинів позначена жовтим кольором, територія Альбертинської лінії — червоним Столиця Віттенберг (1356–1547) Дрезден (1547–1806) Населення 1 100 000 чол. (1800) Династія Асканії, Веттіни Курфюрст  - 1356 Рудольф I (перший) Курфюрст  - 1419–1422 Альбрехт III (останній з Асканіїв) Курфюрст  - 1423–1428 Фрідріх I (перший з Веттінів) Курфюрст  - 1763–1806 Фрідріх Август І Історія  - Золота булла 10 січня 1356 р  - Об'єднання з Мейсеном і Тюрингією 6 січня 1423  - Лейпцизький договір[en] 26 серпня 1485  - Капітуляція Віттенберга[en] 19 травня 1547  - Приєднано Лужицю за Празьким миром 15 червня 1635  - Персональна унія з Річчю Посполитою 1697–1706 & 1709–63  - Перетворено на королівство 20 грудня 1806 Попередник Наступник Саксен-Віттенберзьке герцогство Майсенське маркграфство Тюринзьке герцогство Саксонське королівство Саксен-Веймар[en] Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксонське курфюрство

Саксонське курфюрство (нім. Kurfürstentum Sachsen) — держава Священної Римської імперії, заснована Золотою буллою 10 січня 1356 року після здобуття асканійським Саксен-Віттенберзьким герцогством від імператора Карла IV статусу курфюрства^[1]. Охоплювала територію близько 40 000 км²^[2]. Після згасання династії Асканіїв, у 1423 році імператор надав титул курфюрстов Саксонських маркграфам Майсенським з династії Веттінів, які перенесли курфюрстську резиденцію вгору по річці Ельба в Майсенську столицю Дрезден. Після розпаду Імперії, в 1806 році веттінське Саксонське курфюрство здобуло статус королівства^[3].

Курфюрство було частиною Священної Римської імперії. Володарі Саксонського герцогства здавна брали участь у виборах імператора. Після розпаду Саксонії на більш дрібні герцогства, між їх правителями почалась боротьба за престижний титул курфюрста, що давав право обирати імператора. Цю боротьбу виграло Саксен-Віттенберзьке герцогство, що займало частину території нинішньої землі Саксонія-Ангальт. У 1356 році його володар Рудольф I отримав від імператора Карла IV титул курфюрста.

Саксонським курфюрством правив рід Асканіїв. Після смерті Альбрехта III династія згасла, і у 1422 році Саксен-Віттенберзьке герцогство перейшло до рук Майсенського маркграфства, а його маркграф з династії Веттінів отримав титул курфюрста Саксонського.

Держава Веттінів стала однією з найсильніших у Священній Римській імперії. Окрім самого Майсенського маркграфства та Саксен-Віттенберзького герцогства, вона включала Тюрингію, пфальцграфство Саксонію та інші землі.

У 1485 році стався Лейпцизький розділ веттінських володінь між братами Ернстом й Альбрехтом. В результаті розділу Ернст (вже з 1464 року курфюрст Саксонський) отримав пов'язане із саном курфюрста Саксен-Віттенберзьке герцогство зі столицею у Віттенберзі. Альбрехт отримав Майсенське маркграфство зі столицею в Дрездені та втішний титул «герцог Саксонький». Решта територій (Тюрингія, пфальцграфство Саксонія та інші) були розділені приблизно навпіл. Так виникли Ернестинська й Альбертинська гілки Веттінів.

У 1547 році Саксонське курфюрство було знову приєднано до Майсена, коли імператор передав Саксен-Віттенберзьке герцогство й титул курфюрста Саксонського володарю Майсенського маркграфства Моріцу з гілки Альбертинів.

В 1756 році, під час Третьої Сілезької війни^[en] між Пруссією та Австрією (частина Семирічної війни), Саксонія була захоплена військами прусського короля Фрідріха II, який взяв Дрезден і після облоги Пірни^[en] змусив саксонську армію здатися і приєднатися до його прусської армії. Пізніше саксонські війська дезертирували і боролися за відновлення незалежності Саксонії. За Губертусбурзьким договором 1763 року Саксонію була відновлено як державне утворення.

Коли в 1806 році Наполеон розпочав війну з Пруссією, Саксонія спочатку об'єдналася зі своїм давнім суперником, але згодом, за Познанським договором^[en], перейшла на бік Наполеона і увійшла до наполеонівського Рейнського союзу. Курфюрст Фрідріх Август III (1763—1827) формально був останнім курфюрстом Саксонським, оскільки після розпаду Священної Римської імперії, у 1806 році французький імператор Наполеон оголосив Фрідріха Августа III королем Саксонії, в результаті чого його держава стала Саксонським королівством, а сам він королем Фрідріхом Августом I.

Після поразки Наполеона, територія колишнього Саксен-Віттенберзького герцогства відійшла до Пруссії та сформувала прусську провінцію Саксонія, яка приблизно збігалась із сучасною землею Саксонія-Ангальт.

Територія колишнього Майсенського маркграфства зі столицею в Дрездені і титул королів Саксонії залишились в руках представників Альбертинської лінії, які заснували традицію Саксонського королівства та сучасної федеральної землі Саксонія.

Володіння Ернестинської лінії на заході розпались на безліч дрібних герцогств та увійшли до складу сучасної Тюрингії.

• 1694—1733: Фрідріх-Август I (також польський король Август II)
• 1733—1763: Фрідріх-Август ІІ (також польський король Август III)
• 1763—1768: Франц Ксаверій (регент).

• Саксонське герцогство (804-1260 роки)
• Саксонське королівство (з XIX століття)
• Федеральна земля Саксонія (нині)

• Heinrich Berghaus: Deutschland seit hundert Jahren (Leipzig 1859-62, 5 Bde.), Bd. 2 (нім.)
• Lorenz Friedrich Beck: Herrschaft und Territorium des Herzöge von Sachsen-Wittenberg (1212—1422), Potsdam, 2000, ISBN 3-932981-63-4 (нім.)
• Heinrich Kühne: «Die Askanier», Wittenberg, Drei Kastanien Verlag, 1999, ISBN 3-933028-14-0 (нім.)
• F. G. Leonhardi: Curfürstliche und Herzoglich sächsische Lande, Leipzig 1790 (нім.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксонське курфюрство

• Titles of the rulers of Saxony based on contemporary documents (1423—1918). [Архівовано 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]