Сучасне мистецтво

Суча́сне мисте́цтво (англ. Contemporary art) — мистецтво, що твориться в теперішній момент, або сукупність мистецьких напрямів, течій і практик, що виникли у другій половині XX століття — модернізму і постмодернізму. У роботах сучасних митців і мисткинь концептуальна ідея превалює над формою, технікою, засобами вираження.

Хронологічні рамки

Часові рамки сучасного мистецтва формулюються по-різному. Наприклад британський критик Майкл Арчер розпочинає хронологію сучасного мистецтва з 1960-х років^[1], тоді як портал arthistory.about.com [Архівовано 6 січня 2011 у Wayback Machine.] пропонує розгляд сучасного мистецтва починаючи з 1970-х років. У стосунку до національних культур, початок «сучасності» виявляє ще більшу розбіжність хронологій, наприклад художній музей Університету Кентукі пропонує хронологію сучасного американського мистецтва від 1905 року^[2], в той же час українське сучасне мистецтво згідно з думкою мистецтвознавця Олександра Соловйова виникло в епоху перебудови^[3]. На думку мистецтвознавиці Олени Голуб сучасне мистецтво в Україні розвивалося раніше (1960—1980), в опозиції до радянського офіціального мистецтва, в умовах андеграунду^[4], який, за Вишеславським надалі трансформувався до мейнстріму, сукупності яскравих проявів постмодернізму^[5].

Питання «сучасності» мистецтва природно змінюються з плином часу. Наприклад, польський мистецтвознавець Мечислав Порембський у книзі «Границя сучасності»^[6] 1965 року видання знаходить витоки сучасного його епосі мистецтва у творчості дадаїстів початку XX століття і відштовхується від переважання принципу мистецтво для мистецтва, унезалежнення мистецтва від ринкової кон'юнктури, пошуку новітніх, невідомих раніше форм художнього вираження. Натомість наприкінці XX століття у філософії мистецтва з'являється протиставлення постмодерного мистецтва модерному, одним із важливих моментів якого стало заперечення елітності мистецтва та переважання принципу співіснування різних форм мистецтва. Оскільки початком постмодерної епохи зазвичай вважають 1960-ті — 1970-ті роки, часові рамки початку «сучасного мистецтва» відповідно були перенесені на ці десятиліття.

Естетика

На межі 1960-70-х років художні шукання того часу можна охарактеризувати як пошук альтернатив модернізму. Це виразилося в пошуку нових образів, нових засобів і матеріалів вираження, аж до дематеріалізації об'єкта (перформанси та хепенінг). Багато художників пішли слідом за французькими філософами і запропонували термін «постмодернізм». Можна сказати, що відбувся зсув від об'єкта до процесу.

Найпомітнішими явищами рубежу 1960-х і 1970-х можна назвати розвиток концептуального мистецтва і мінімалізму. У 70-х помітно посилилася соціальна спрямованість артпроцесу як з точки зору змісту (тим, підіймався у творчості художниками), так і складу: найпомітнішим явищем середини 70-х став фемінізм у мистецтві, а також наростання активності етнічних меншин (1980-і) і соціальних груп.

Кінець 70-х і 80-ті роки характеризуються «втомою» від концептуального мистецтва і мінімалізму і поверненням інтересу до зображальності, кольором і фігуративності (розквіт таких рухів як «Нові дикі»). На середину 80-х припадає час підйому рухів, активно використовуються образи масової культури — кемпізм, мистецтво іст-Віллідж, набирає сили нео-поп. До цього ж часу відноситься розквіт фотографії в мистецтві — все більше художників починають звертатися до неї як до засобу художнього вираження. Великий вплив зробив на мистецтво розвиток технологій, зокрема вдосконалення відео та аудіо у 60-х роках, а також поява комп'ютерів і мережі інтернет в 1990-х^[7].

Початок 2000-х років відзначений розчаруванням у можливостях технічних засобів для художніх практик. При цьому конструктивних філософських виправдань сучасному мистецтву 21 століття поки не з'явилося. Деякі художники 2000-х вважають, що «сучасне мистецтво» стає інструментом влади «постдемократичного» суспільства^[8]^[9].

На сучасному етапі розвитку цивілізації, мистецтво не може бути визначеним вичерпним формулюванням. Сучасне мистецтво тяжіє до відсутності естетичних та технічних обмежень у художньому вираженні. З'явились такі нові прийоми, як колаж, фотомонтаж, інсталяція, перформанс, хепенінг, які варіюють в змішаних комбінаціях на сучасних виставках, як, наприклад, «Матрікс» і «Агора Дігіталіс» УАЕМ або фестивалях Венеційська бієнале, documenta .

Значно ускладнюється і класифікація мистецтва за жанрами і стилями, ряд критиків та істориків мистецтва сходяться, що сучасне мистецтво характерне тим, що жодної категорії в ньому не існує^[10].

Напрямки

Серед напрямків, що з'явилися в другій половині XX століття і відтак можна умовно назвати сучасними, є такі:

1960-ті

1970-ті

1980-ті

1990-ті

2000-ні

В Україні

В українському правовому полі сучасне мистецтво визначається як сукупність сформованих у другій половині ХХ століття художніх засобів та форм, в яких основна увага приділяється концептуальному вираженню проблематики взаємовідносин особистості та суспільства, що виражаються переважно у медіа-мистецтві (відео-арт, медіа-інсталяція, медіа-перформанс тощо), яке створюється та висвітлюється за допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій (відео-, комп'ютерні, мультимедійні тощо), а також у традиційних видах мистецтва (скульптура, живопис, графіка тощо).^[11]

В Україні над розвитком сфери сучасного мистецтва працює декілька великих державних і приватних інституцій, зокрема, Музей сучасного українського мистецтва Корсаків, Мистецький Арсенал, Національний художній музей України, PinchukArtCentre, Львівський муніціпальний мистецький центр, ЄрміловЦентр, Фонд Ізоляція. Теорію і практику сучасного мистецтва досліджує дослідницька платформа PinchukArtCentre, Інститут проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України.^[12]

Див. також

Модерне мистецтво

Примітки

↑ Timeline современного искусства 60-х — 90-х годов. Архів оригіналу за 30 березня 2010. Процитовано 12 травня 2010.
↑ Contemporary American Art Timeline. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
↑ Олександр Соловйов: «Сучасне мистецтво втратило месіанську функцію». Архів оригіналу за 31 грудня 2009. Процитовано 12 травня 2010.
↑ Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду// К.: Видавничий Дім «Антиквар», 2017, ISBN 978-617-7285-11-2
↑ Електронна копія книги.Г. Вишеславський.Contemporary art України — від андеграунду до мейнстріму.К.:ІПСМ НАМ України.2020 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 27 березня 2021.
↑ Mieczysław Porębski, Granica współczesności. Ze studiów nad kształtowaniem się poglądów artystycznych XX wieku, Ossolineum, Wrocław 1965.
↑ образовательный ресурс UbuWeb. Архів оригіналу за 11 травня 2010. Процитовано 12 травня 2010.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 травня 2010. Процитовано 12 травня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2010-05-17 у Wayback Machine.]
↑ «A Crime Against Art». Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 12 травня 2010.
↑ Що означає термін «сучасне мистецтво»?. Архів оригіналу за 7 жовтня 2016. Процитовано 12 травня 2010.
↑ Наказ Міністерства культури України «Про затвердження Положення про Експертну раду Міністерства культури України з питань сучасного мистецтва» від 02.12.2016 № 1130. 02.12.2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017.
↑ [[https://web.archive.org/web/20201210212440/https://elib.nlu.org.ua/uchasnyky.html?id=13 Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.] Наукові видання ІПСМУ]].

Посилання

Сучасне мистецтво у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Мистецтво»
	Сучасне мистецтво у Вікісховищі^?

Гел Фостер. Розбити екран // London Review of Books, Vol. 40, No. 7, 5 April, 2018. [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.]
Гел Фостер. Що не так з критичним мистецтвом? // London Review of Books, Vol. 35, No. 19, 10 October 2013. [Архівовано 27 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Електронна копія книги.Г. Вишеславський.Contemporary art України — від андеграунду до мейнстріму.К.:ІПСМ НАМ України.2020 [Архівовано 21 січня 2022 у Wayback Machine.]
Українське неофіційне мистецтво [Архівовано 17 червня 2020 у Wayback Machine.]
Що потрібно знати про Biennale art-bread 2019

Література

Наукові видання ІПСМУ [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.].
Вишеславський Г., Сидор-Гібелинда О. Термінологія сучасного мистецтва // Paris-Kyiv: Terra Incognita. 2010 ISBN 978-966-96839-2-2
Аліса Ложкіна. Перманентна революція// К.: ArtHuss, 2019
Олена Голуб. Свято непокори та будні андеграунду. Київ, Видавничий Дім «Антиквар», 2017. ISBN 978-617-7285-11-2
(рос.) Смирна Леся, Хаматов Віктор. Модерне, сучасне і новітнє мистецтво: спроба осмислення понять [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Art Ukraine. — 2016. — 01.06.
(рос.) Мировое искусство: направления и течения от импрессионизма до наших дней. / Иллюстрированная энциклопедия. / Составитель И. Г. Мосин. — СПб.: Бестиарий, 2008. — 192 с..
(рос.) Олива А. Б. Искусство на исходе второго тысячелетия. — М.: Художественный журнал, 2003. — 214 с.
(англ.) Yve-Alain Bois, Benjamin H.D. Buchloh, Hal Foster, David Joselit and Rosalind Krauss, Art Since 1900: Modernism, Antimodernism, Postmodernism, New York: Thames and Hudson, 2005, 816 pp.