Тревор Воллас Говард-Сміт був старшим і єдиним сином Артура Джона Говарда-Сміта, представника компанії Lloyd's of London на Цейлоні, та його дружини, Мейбл Ґрей Воллас, медсестри за професією. До п'ятирічного віку він мешкав у Коломбо, у віці восьми років був відправлений у коледж Кліфтон[en], Бристоль, Англія.
Акторської майстерності Говард навчався у Королівській академії драматичного мистецтва, незадовго до Другої світової війни виступав в Лондоні. Його першою оплачуваною роботою стала участь в п'єсі Revolt in a Reformatory (1934), ще до того як він пішов з Королівської академії в 1935 році у пошуках невеликих ролей. Того ж року він був помічений агентом кіностудії Paramount Pictures, проте відхилив пропозицію про співпрацю, віддавши перевагу театральній кар'єрі. У 1936 році він був запрошений до трупи Королівського шекспірівського театру в Стратфорд, а також отримав роль у лондонській виставі Теренса Реттігена «Французька без сліз» (French without Tears), що виконувалася на сцені впродовж двох років. У 1939 році він повернувся до Стратфорда.
На початку Другої світової війни Говард зголосився служити добровольцем у військах Королівських військово-повітряних сил Великої Британії і Британської армії, але йому було відмовлено. Проте, у 1940 році, після роботи в Колчестерському репертуарному театрі, він був призваний до Королівського корпусу зв'язку, в повітряно-десантну дивізію, та став другим лейтенантом, до того як був демобілізований у 1943 році.
Кар'єра в кіно
Дебютував у британському кіно роллю моряка у фільмі «Шлях вперед» (1944) і льотчика в «Дорозі до зірок» (1945). Успіх прийшов з роллю у фільмі Девіда Ліна«Коротка зустріч» (1945), де зіграв невпевненого у собі закоханого лікаря.
Отримав визнання колег за головну роль п'яного Волтера Морела в адаптації роману Д. Г. Лоуренса«Сини та коханці» (1960). Тоді ж був номінований за цю роль на Оскар в категорії «Найкращий актор». З віком йому найкраще вдавалися ролі божевільних або недобрих військових, як, наприклад, капітана Блая в «Заколоті на Баунті» (1962) або багроволицого лорда Кардігана у фільмі «Атака легкої кавалерії» (1968). З часом Говард відійшов від виконання головних ролей і вже у 1970-ті роки переважно грав характерних персонажів.
Говард зіграв багато ролей другого плану. Безперечними акторськими удачами серед таких його робіт стали роль сільського священика, отця Коллінза у фільмі Девида Ліна «Дочка Райана» (1970), композитор Ріхард Вагнер в історичній драмі Лукіно Вісконті«Людвіг» (1972) і доктор Ренк в «Ляльковому будинку»Джозефа Лоузі (1973). Говард продовжував багато зніматися, працюючи як у Європі, так і у Голлівуді, у тому числі й у відверто комерційних голлівудських проектах, таких як «Супермен» (1978, реж. Річард Доннер).
В останні роки життя Говард часто з'являвся на екрані усього лише в епізодичних ролях. Однією з останніх помітних робіт актора стала роль судді Брумфілда у фільмі «Ганді» (1982) Річарда Аттенборо.
Особисте життя
Тревор Говард був одружений (з 1944 року) на актрисі театру і кіно Гелен Черрі[en].
Помер 7 січня 1988 року у місті Буші, графство Хертфордшир у Англії.
.svg){kind=small}
