Чикой

Чикой
Річка Чикой на мапі басейну Селенги
50°01′40″ пн. ш. 107°08′47″ сх. д. / 50.027777777778° пн. ш. 107.14638888889° сх. д. / 50.027777777778; 107.14638888889
Витік	Чикоконський хребет[1]
• координати	49°37′41″ пн. ш. 109°56′23″ сх. д. / 49.62806° пн. ш. 109.93972° сх. д. / 49.62806; 109.93972
• висота, м	1800 м[1][2]
Гирло	Селенга, за 5 км від селища Новоселенгінська (285 км від гирла Селенги)[1]
• координати	51°3′28″ пн. ш. 106°39′4″ сх. д. / 51.05778° пн. ш. 106.65111° сх. д. / 51.05778; 106.65111
• висота, м	538 м[1][3]
Похил, м/км	1,8 м/км
Басейн	Селенга → Байкал → Ангара → Єнісей → Карське море
Країни:	Росія  Монголія
Прирічкові країни:	Росія  Монголія
Регіон	Забайкальський край
Довжина	769 км[4]
Площа басейну:	46 200 км²[4]
Середньорічний стік	265 м³/с (у гирлі)[5]
Притоки:	Menzad, Katantsad, Atsad і Kudarad
Медіафайли у Вікісховищі

|оригінальна_назва=

Чико́й (бур. Сγхэ, монг. Цөх) — річка в Забайкальському краї і Бурятії Росії та аймаці Селенге Монголії. Права притока річки Селенги. Належить до водного басейну Карського моря. 2014 року у верхів'ях річці створено Національний парк «Чикой» площею 6 664,68 км².

Річка бере свій початок на схилах Чикоконського хребта на висоті ~1800 м над рівнем моря. Тече головним чином вздовж південного краю Малханського хребта, територією Забайкальського краю і Бурятії (Росія), а в середній течії — кордоном із Монголією. У нижній частині річка тече в межах Селенгінського середньогір'я, розбивається на рукави, які утворюють протяжні острови. Впадає у річку Селенгу, з правого берега, за 5 км на південь від селища Новоселенгінська (285 км від гирла Селенги).

Вода річки використовуються для зрошення.

Живлення річки переважно дощове. В травні та липні — серпні повені. Середньорічна витрата води у гирлі — 265 м³/с^[5]. Замерзає в кінці жовтня — листопаді, у верхів'ях на перекатах перемерзає повністю; розкривається у квітні — на початку травня.

Високий рівень води тримається з кінця весни до ранньої осені, з травня по жовтень, з двома піками: перший у травні через танення снігу; другий у липні — серпні; через інтенсивні опади літнього мусону, який приходить із Тихого океану. У листопаді рівень річки швидко падає, після чого наступає межень, який триває із листопада по квітень включно і збігається із сильними зимовими морозами, які охоплюють весь цей регіон.

За період спостереження (1942–1997) на станції в селі Грем'яча (Красночикойський район, Забайкальський край) за 385 км від гирла, витрата води становила 106 м³/с^[6].

Спостереження за водним режимом річки Чикой також проводилось протягом 59 років (1936–1997) на станції в селищі Поворот (Селенгинський район), розташованої за 22 км від гирла, впадіння її у річку Селенгу.^[7] Середньорічна витрата води яка спостерігалася тут за цей період становила 274 м³/с для водного басейну 44 700 км², що становить близько 97% від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становить — 193 міліметра на рік, що може розглядатися як досить поширена, для річок басейну Селенги.

За період спостереження встановлено, мінімальний середньомісячний стік становив 17,7 м³/с (у березні), що становить менше 2,5% від максимального середньомісячного стоку, який відбувається у серпні місяці та становить — 713 м³/с і вказує на доволі високу амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) становив 2,45 м³/с (у березні 1936 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 1 710 м³/с (у червні 1936 року). Що стосується літнього періоду (з травня по жовтень включно), абсолютний мінімальний місячний стік спостерігався у серпні посушливого 1946 року і становив 78,9 м³/с.

Показники середньомісячної витрати води річки: Чикой
за 59 років спостереження 1936-1997 на станції: Поворот (за 22 км від гирла), м³/с:

Джерело: Chikoy At Povorot (англ.). R-ArcticNET. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 30 червня 2015.

Річка Чикой приймає понад сотню приток, довжиною більше 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 11 (від витоку до гирла):^[4][8]

На берегах річки розташовано кілька десятків населених пунктів (від витоку до гирла): села Семиозерря, Усть-Ямаровка, Склозавод, Черемхове, Афонькіне, Шимбилик, Осинівка, Захарове, Красні Рєчки, Большакове, Бикове, Короткове, Барахоєве, Малоархангельськ, Красний Чикой, Архангельське, Грем'яча, Байхор, Приїск Велика Річка, Котий, Нижній Нарим, Гутай, Жиндо-1, Жиндо-2, Усть-Урлук, Усть-Дунгуй, Анагустай, Цаган-Челутай, Шарагол, Хутор, Велика Кудара, Чикой, Дурени, Курорт Киран, Усть-Киран, Хілгантуй, Підгорне, Дебен, Харлун, Хар'яста, Поворот.

• Найдовші річки Росії

• Річка Чикой // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• Річка Чикой / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
• Річка Чикой [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Географічна енциклопедія (рос.)
• Річка Чикой [Архівовано 17 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Забайкалля (рос.)
• Maps for the world / Карти всього світу (рос.)
• Фотографії річки Чикой (від витоку до гирла): 1, 2^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 3^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 4^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 5^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 6^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 7^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 8^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 9^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 10^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 11^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 12^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 13^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 14^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 15, 16^{[недоступне посилання з серпня 2019]}, 17^{[недоступне посилання з серпня 2019]} на Panoramio.com