Шляхетна вулиця (Житомир)

Шляхетна вулиця
Україна
Шляхетна вулиця; Україна
Населений пункт	Житомир
Місцевість	Старе місто — Петровська Гора
Район	Корольовський
Історичні відомості
Колишні назви	Банна вулиця, Лермонтовська вулиця
Загальні відомості
Протяжність	400 м
Поштові індекси	10014
Транспорт
Автобуси	58, 104
Тролейбуси	15, 15А
Рух	односторонній
Покриття	асфальт
Інфраструктура
Забудова	переважно малоповерхова житлова та громадська
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap	r11136887 ↑2692156 ·R (Житомир)
Мапа

Шляхетна вулиця — вулиця у Корольовському районі міста Житомира.

Характеристики

Вулиця знаходиться в центральній частині міста, у Старому місті, в урочищі Петровська Гора. Розпочинається на з'єднанні вулиць Віктора Косенка та Дмитра Донцова, прямує на південний захід та завершується на вулиці Професора Кравченка. Від Шляхетної вулиці розпочинаються вулиці Фещенка-Чопівського та Миколи Лисенка. Завершуються виходом на Шляхетну Шодуарівський провулок та Студентський провулок.

Вулиця орієнтовною протяжністю 400 м. В напрямку від вулиці Професора Кравченка до перехрестя з вулицею Фещенка-Чопівського організований односторонній рух.

По короткому відтинку вулиці, на її початку курсує тролейбус. Також по вулиці пролягають маршрути міського та приміського автобуса.

Рельєф вулиці характеризується значним ухилом у південно-західному напрямку. Поряд з вулицею Шляхетною, на території фармацевтичної фабрики, знаходиться одна з найвищих точок міста — вершина Петровської Гори, висота якої становить 232,6 м.^[1]

Забудова вулиці у переважній кількості малоповерхова житлова, за виключенням дев'ятиповерхового багатоквартирного будинку та нежитлової будівлі.

Історія

Історія назви

Перша назва вулиці — Банна — пояснюється тим, що вулиця вела до єврейських громадських лазень.^[2]^[3]

У 1914 році Банній вулиці надано назву Лермонтовська — на честь 100-річчя від дня народження письменника Михайла Лермонтова.^[2]^[3]

У 1919 році вулиця Лермонтовська тимчасово отримала назву вулиця Олеся, на честь українського письменника.^[2]^[3]

Станом на 2007 рік Лермонтовська вулиця була однією з трьох вулиць Житомира, що зберегла стару назвотворчу традицію у формі прикметника (тобто відповідає на питання «яка», а не «чия».^[4] У 2023 році Лермонтовська вулиця перейменована на Шляхетну вулицю.^[5]

Історія формування вулиці

Вулиця та її забудова формувались упродовж XIX — поч. XX сторіччя.^[2] Вулиця була довшою та з'єднувала Старожандармську вулицю (пізніше Пушкінська, нині вулиця Віктора Косенка) з Набережною річки Тетерів (сучасний 3-й Чуднівський провулок)^[3]. На плані Житомира 1915 року вулиця з новою назвою Лермонтовська бере початок з вулиці Пушкінської та завершується на березі річки Тетерів, з'єднуючись з 3-м Чуднівським провулком.^[6] Внаслідок будівництва у 1980-х роках літнього театру «Ракушка», завершення вулиці біля 3-го Чуднівського провулка виявилося відрізаним від основної частини та наразі входить до Берегового провулку, а вулиця стала коротшою та завершується на вулиці Професора Кравченка^[3]

Забудова вулиці у переважній кількості є історичною та сформованою до 1917 року. У радянські часи, подекуди, замість будинків садибного типу з'являються декілька дво- та триповерхових будинків. У 1973 році задля будівництва дев'ятиповерхівки руйнують будинок, у якому народився Юліуш Зарембський.^[7] Раніше, 1951 року, демонтують пошкоджений під час бойових дій Другої світової війни палац барона Івана Максиміліановича де Шодуара.^[8] До війни у будівлі палацу за № 13 по вулиці Лермонтовській розташовувався головний корпус Обласного науково-дослідного краєзнавчого музею.

Разом з тим, чимала кількість зразків архітектури минулих століть збереглась до наших днів. У тому числі будинки № 9, 11 та 13 (старий номер 15), що входили до складу маєтку Шодуара (зокрема, прибрамна, головний фасад якої виходить на Лермонтовську вулицю).

Будинок № 13 (колишній № 15) є щойно виявленим об'єктом культурної спадщини міста Житомира (пам'ятка історії).^[9] У цьому будинку протягом 1941—1942 рр. перебував Олег Ольжич, діяв штаб похідної групи ОУН^[10]^[11]^[3] та редакція газети «Українське Слово»^[9]. До арешту в 1937 році у цьому ж будинку мешкав етнограф Никанор Дмитрук.^[10]

У підвалі двоповерхового будинку № 5, побудови другої половини XIX ст., де наразі розміщується фармацевтична фабрика, протягом 1941—1943 рр. діяла явка підпільників на чолі із Протасевичем Григорієм Семеновичем — завідуючим аптекоуправління^[12], що розміщувалось у цьому будинку з 1925 року^[3]. До 1918 року у будинку діяв з'їзд мирових суддів.^[2]

Пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 26) є особняк № 4, побудови 2-ї половини XIX ст., у якому 1898 року мешкав російський письменник, демократ Мачтет Г. О.^[9]^[13]^[3] На головному фасаді будинку встановлена меморіальна дошка Мачтету Г. О.

Примітки

↑ Топографічний план 1:2000. Офіційний геопортал Житомирської міської ради. Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 127.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и Дубман, Борис. Прогулка по Лермонтовской улице. proza.ru. Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
↑ Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 216.
↑ Про перейменування топонімічних об'єктів та об'єктів благоустрою м. Житомира. Рішення 31 сесії 8 скликання Житомирської міської ради (PDF).
↑ Планъ города Житоміра. М.: 1:8400, 1915
↑ Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 26. ISBN 966-7390-04-7.
↑ Загадка старого кладбища (Борис Дубман) / Проза.ру. proza.ru. Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021.
↑ ^а ^б ^в Перелік пам'яток культурної спадщини міста Житомира - Набори даних - Портал відкритих даних. data.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
↑ ^а ^б Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 50. ISBN 966-7390-04-7.
↑ Мокрицький, Георгій (2007). Вулиці Житомира. Енциклопедія Житомира. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 128. ISBN 966-690-084-X.
↑ Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Житомир: Волинь. с. 110—111. ISBN 966-7390-04-7.
↑ Мокрицький, Георгій (2009). Пам'ятки археології, історії та монументального мистецтва. Енциклопедія. Том ІІ. Книга 1. Волинь. с. 99. ISBN 966-7390-04-7.