Щоденник

Щоде́нник (застар. діаріуш, діяріуш, діарій) — літературно-побутовий жанр, фіксація побаченої, почутої, внутрішньої пережитої події, яка щойно сталася. Щоденник може бути фрагментарним, веденим тільки у певний період (творчого піднесення, фіксація зустрічей з уславленою особою, частіше, у періоди закоханості), а може бути постійним і слугувати переліком тем для статей чи літературних творів. Щоденник передбачає використання датування. Щоденник може мати як тільки тексти, так і малюнки, іноді надзвичайно талановиті й художньо вартісні (напр.: архітектор Нікодемус Тессін або художник Павло Корін під час перебування у Італії створили щоденник, що мав малюнки надзвичайної художньої вартості).

Спроби вести щоденні записи відомі в культурах з розвиненою писемною культурою. Розкопки на територіях сучасної держави Ірак, цієї батьківщини декількох стародавніх цивілізацій, надали європейським науковцям тисячі глиняних таблиць. Потрощені і викинуті або ретельно складені в стародавніх чи то «бібліотеках», чи то архівах, вони до паперових носіїв інформації зберегли сторінки минувшини. Серед вивезених в Британський музей в Лондоні опинились тисячі фрагментів глиняних таблиць з клінописом. Серед них і знайшли щоденні записи якогось вавилонського астролога (і астронома) з ретельними записами спостережень за зірками та відомими тоді планетами (тобто «мобільними зірками») та магічні тлумачення зв'язку руху зірок із тогочасними подіями. Серед побутових записів і навіть вказівок на тогочасні ціни на зерно знайдені і згадки про появу армії Александра Македонського та перші битви між вавилонянами, персами та греками-чужинцями, датовані 331 роком до н. е. …

Щоденники в сучасній формі на паперових носіях виникають в протестантських країнах Європи. Цьому сприяли протестантські настанови управління «внутрішнім світом» вірянина, його звітом в зробленому за день перед Богом, передуманого і відчутого. Логічно, що перший такий щоденник належав протестанту-англійцю. Ним був Семюел Піпс (1633—1703).

Піпс починав як бідняк, але вдало піднімався наверх кар'єрою чиновника, був обраний до британського Парламенту, в 1679 переобраний, але за звинуваченням у співучасті у змові, точніше — за намовою ворогів і заздрісників, звільнений і на кілька місяців був ув'язнений у лондонському Тауері. 1683 року був посланий з місією в місто Танжер, з 1684 — він секретар самого короля з військово-морських справ, активно сприяв створенню в імперії сучасного флоту при Карлі, а з 1685 — при Якова II Стюарті. В 1689, після відсторонення від влади і втечі з країни короля Якова і обрання королем голландця-протестанта Вільгельма Оранського, Піпс програв на парламентських виборах, був змушений покинути високу посаду. За підозрою в симпатіях до короля вигнанця Якова був короткочасно ув'язнений у 1689 та 1690 роках. Відійшов від публічного життя, а в 1700 покинув Лондон, усамітнившись у своєму маєтку, де через кілька років і помер. Йому було що пригадувати і описувати.

Семюел Піпс приятелював з британськими науковцями Ісааком Ньютоном і Робертом Бойлем, Джоном Драйденом і математиком та архітектором Крістофером Реном. Він грав в карти, займався живописом, складав вірші. Але найвизначнішим здобутком його життя став «Щоденник», який писав у 1660–1669 роках і в якому з властивою йому сумлінністю відтворив як загальні катастрофи — Велику лондонську чуму 1665 року і Велику лондонську пожежу 1666 року, бої між народами (Друга англо-голландська війна 1665–1667 років), політичні колізії і придворні чвари, так і подробиці власного побуту, дієти, власних любовних авантюр та інше. Піпс перестав вести записи через проблеми із зором, а диктувати їх сторонній особі не хотів. Його щоденник — з політичних і родинних міркувань — був зашифрований за системою Томаса Шелтона і зберігався незмінним у бібліотеці коледжу Св. Магдалини до початку XIX ст. Записи були розшифровані текстологом Джоном Смітом. Вперше «Щоденник» Піпса видано 1825 року, в добу романтизму, коли культура ведення щоденників набула розповсюдження.

Щоденник пишеться для себе і не розрахований на публічне сприймання, у ньому нотуються переважно явища особистого, приватного життя, здебільшого у монологічній формі, хоча може бути й внутрішньо ділогічна (полеміка із самим собою, з уявним опонентом тощо). Ці ознаки особистого щоденника сприяли його поширенню у художній літературі, особливо наприкінці 18 ст., коли поглиблювався інтерес до людської душі, що притаманне сентименталізму («Сентиментальні мандри» Л. Стерна). Певні особливості щоденника використовувались у пригодницькій літературі, скажімо, у Ж. Верна, філософських текстах («Щоденник зрадника» С. К'єркегора) тощо.

Коли інтернет став загальнодоступним, дехто почав використовувати його як медіум для записів подій свого життя, з можливістю мати додаткову аудиторію. Першим онлайн щоденником вважається «Open Diary» Клаудіо Пінханеза, що публікувався на сайті MIT Media Lab з 14 листопада 1994 року до 1996.^[1]

Цей розділ потребує доповнення. (липень 2014)

• Пилип Орлик (1672—1742), український гетьман у вигнанні
• Леонардо да Вінчі (1452—1519), художник за фахом
• Лоренцо Лотто (бл. 1480— бл. 1557), венеціанський художник, окремі записи в розрахунковій книзі
• Катерина ІІ (1729—1796), російська імператриця, автор утаємниченого, надто побутового і аполітичного щоденника, завдання якого не виявити, а приховати приватне життя і власні наміри.
• Пушкін Олександр Сергійович (1799—1837), російський поет (щоденник частково знищений самим поетом через політично небезпечні записи)
• Стендаль (1783-1842), французький письменник
• Едмон де Гонкур (1822—1896), французький письменник
• Френк Бухер (1828—1890), швейцарський художник-реаліст
• Стефан Жеромський, польський письменник
• Половцов Олександр Олександрович (1832-1909), держсекретар років царя Олескадра ІІІ, промисловець, меценат, колекціонер
• Чайковський Петро Ілліч (1840—1893), російський композитор, автор утаємниченого щоденника, завдання якого не виявити, а приховати від агресивного оточення власне приватне життя. Справжнім " щоденником " талановитого композитора стануть його листи
• Анна Ахматова (1889-1966).
• Антанас Баранаускас (1835—1902), литовський поет, математик
• Сельма Лагерлеф (1858—1940), шведська письменниця, авторка історичних та краєзнавчих книг
• Бунін Іван Олексійович (1870—1953), російський письменник
• Кете Кольвіц (1867—1945), німецька художниця
• Вітольд Ґомбрович (1904—1969), польський драматург
• Альбер Камю (1913—1960), французький письменник
• Цвєтаєва Марина Іванівна (1892-1941), російська перекладачка, поетка
• Аннєнков Юрій Павлович (1889—1974), художник-емігрант, автор «Щоденника моїх зустрічей» або «Цикл трагедій»
• Фанні Берні(1752—1840), англійська письменниця
• Енн Морроу Ліндберг (1906—2001), американська письменниця та льотчиця
• Анаіс Нін (1903—1977), американська і французька письменниця, відома своїми еротичними романами.
• Тарковський Андрій Арсенійович (1932—1986), російський кінорежисер
• Жорж Санд (1804—1876), французька письменниця

В українській літературі щоденники багатьох письменників стали незамінними історичними та духовними документами. Найвідомішим з них є щоденник, написаний Тарасом Шевченком (див. Щоденник Тараса Шевченка).

Інші відомі щоденники були створені такими українськими письменниками та дячами культури:

• Башкирцева Марія Костянтинівна (1858—1884)^[2]
• Роман Бжеський (1894-1982), письменник, літературний критик, журналіст
• Васильченко Степан Васильович (1878—1932)^[3]
• Винниченко Володимир Кирилович (1880—1951)^[4]
• Гончар Олесь Терентійович (1918—1995)^[5]
• Гуменна Докія Кузьмівна (1904—1996)^[6]
• Довженко Олександр Петрович (1894—1956)^[7] (див. Щоденник Олександра Довженка).
• Драй-Хмара Михайло Опанасович (1889—1939)^[8][9]
• Єфремов Сергій Олександрович (1876—1939)^[10]
• Забужко Оксана Стефанівна (нар. 1960)
• Загребельний Павло Архипович (1924—2009)^[11]
• Іваничук Роман Іванович (1929—2016)^[12][13]
• Кобилянська Ольга Юліанівна (1863—1942)
• Куліш Микола Гурович (1892—1937)
• Любченко Аркадій Панасович (1899—1945)^[14]
• Маркевич Яків Андрійович (1696—1770)^[15]
• Осадчук Петро Ількович (1937—2014)^[16]
• Остап Вишня (1889—1956)^[17]
• Пушик Степан Григорович (1944—2018)
• Самчук Улас Олексійович (1905—1987)^[18]
• Стус Василь Семенович (1938—1985)^[19]
• Танюк Леонід Степанович (1938—2016)^[20]
• Тичина Павло Григорович (1891—1967)^[21]
• Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980)^[22]
• Чикаленко Євген Харламович^[23]

Щоденники мають важливе значення як свідчення очевидців певних історичних подій. Нижче наводиться декілька прикладів таких щоденників, які стосуються історії України.

• Малі українські діярії XVII–XVIII століть / Упоряд., перекл., вступ. ст., комент. В. Шевчука. – К.: TOB "Видавництво "Кліо"", 2015. – 408 с.
• «Діаріуш» гетьмана Пилипа Орлика.
• Радченко Олександра Миколаївна (1896—1965) вела щоденник під час голодомору.^[24]
• «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932—1933 років в Україні. Упор. Ярослав Файзулін. Київ: видавництво «Фенікс», 2018^[25].
• Щоденник Львівського гетто. Спогади рабина Давида Кахане. Упорядник др. Жанна Ковба. — К.- 2003.
• Фоєрман, Юліуш. Щоденник зі Станіслава (1941—1943 рр.) Пер. з польської. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2009. — 56 с. ISBN 978-966-458-102-5 (свідчення про Голокост в Україні)
• Андрій Курков. Щоденник майдану та війни. Харків: Фоліо, 2018.
• Роман Зіненко. Іловайський щоденник.

В цьому розділі наводиться хронологічний список книжок про ведення щоденників та хронік, включаючи поради щодо ведення, психологію, та обговорення щоденника як виду літератури.

• Joana Field (Marion Milner) A Life of One's Own, 1934.
• Ira Progoff At a Journal Workshop, 1975.
• Tristine Rainer The New Diary: How to use a journal for self-guidance and expanded creativity, 1978.
• Ariadne's Thread: A collection of contemporary women's journals, відредаговано Lyn Lifshin, 1982.
• Thomas Mallon A Book of One's Own: People and their diaries, 1984.
• The Journal Book, відредаговано Toby Fulwiler, 1987. (Колекція есе про використання щоденників в класах K12.)
• Lucia Capacchione The Creative Journal: The art of finding yourself, 1989.
• Kathleen Adams Journal to the Self: twenty-two paths to personal growth, 1990.
• Marlene A. Schiwy A Voice of Her Own: Women and the Journal-Writing Journey, 1996.
• Dan Price How to Make a Journal of Your Life, 1999.
• Sheila Bender Keeping a Journal You Love, 2001.
• Gwen Diehn The Decorated Page: Journals, Scrapbooks & Albums Made Simply Beautiful, 2002.
• Sheppard B. Kominars Write for Life: Healing Body, Mind, and Spirit Through Journal Writing, 2007.

Цей розділ потребує доповнення. (липень 2014)

• 
  Зразок саморобного кишенькового щоденника студента, обкладинка з використанням кольорових олівців.
• 
  Щоденник німецькомовного користувача вікіпедії, фото 2013 р.
• 
  Щоденник пані А. Достоєвської, видання 1923 р.
• 
  Щоденник Емілі Шор, 1838 р., фото 2014 р.
• 
  Щоденник Людвига VIII Гессен-Дармштадського з малюнком полювання на оленя, 1756 р., скан 2011 р.
• 
  Щоденники Джорджа Вашингтона, фото обкладинки 2014 р.
• 
  Щоденник японського придворного Мороморі кінця 14 ст. у вигляді сувоя, фото 2014 р.
• 
  Комплект друкарських щоденників різного розміру, фото 2014 р.
• 
  Сторінка студентського щоденника від 1978 року з враженнями про книгу Д. Граніна «Це дивацьке життя».

• Пушик Степан — український письменник, автор одного з найбільших щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких є до 200 сторінок^[26].
• Діаріуш
• Щоденникарство
• Кабінет (кімната)
•  Щоденник Тараса Шевченка
• Щоденник Дмитра Туптала
•  Щоденник Олександра Довженка
• Літературно-мистецький проект "ЩОДЕННИК"
• «Діаріуш» гетьмана Пилипа Орлика.
• Жінка в Берліні

• Щоденник // Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — К.: ВЦ «Академія», 2007. – С. 731.
•  Галич О.А. У вимірах non-fiction: Щоденники українських письменників XX століття / Олександр Андрійович Галич. – Луганськ : Знання, 2008. – 198 с.
•  Танчин К.Я. Щоденник як форма самовираження письменника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / К.Я.Танчин. – Тернопіль, 2005. – 20 с.

• [https://archive.org/stream/literaturoznavchat2#page/n591/mode/2up Щоденник] // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 592-593.
• Волков Анатолій, Даровська Ірина. Щоденник або Журнал // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 628-629. — 634 с.

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Щоденник

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Щоденник

У Вікісловнику є сторінка щоденник.

• Щоденник Тараса Шевченка (1857—1858) [Архівовано 9 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)