.32 S&W Long

.32 S&W Long
.32 S&W Long
	.32 S&W Long (ліворуч) у порівнянні з набоями .32 H&R Magnum та 7,62×38 мм Наган
Тип набою:	Револьвер
Країна-виробник:	США
Історія виробництва:
Конструктор:	Smith & Wesson
Час створення:	1896
Виготовлялось:	1896–до тепер
Характеристики
Схожий набій	.32 S&W
Діаметр фланця гільзи, мм:	9,5
Товщина фланця гільзи, мм:	1,4
Довжина гільзи, мм:	23,4
Довжина набою, мм:	32,5
Балістичні властивості
	Джерело: Hodgdon

.32 S&W Long, також відомий як 7,65x23 мм,^[2] з прямою гільзою, центрального запалення, фланцевий набій ручної зброї, оснований на набої .32 S&W. Його представили в 1896 році для використання в револьвері Smith & Wesson з ручним ежектором. Кольт назвав його .32 Colt New Police в своїх револьверах під цей калібр.^[3]

Історія

Набій .32 S&W Long було представлено в 1896 році для першого револьвера компанії з ручним ежектором. Набій .32 Long зробили простим видовженням гільзи набою .32 S&W. Після появи ручного ежектора, револьвери S&W почали випускати саме такої конструкції. В 1896 набій споряджали димним порохом. В 1903 ручний ежектор отримав нову конструкцію. Набій залишився незмінним, але його почали споряджати бездимним порохом з приблизно таким самим тиском.^[3]

Перебуваючи на посаді комісара поліції Нью-Йорка Теодор Рузвельт зробив стандартною поліційною зброєю револьвер Colt New Police. Тоді ж набій прийняли на озброєння кілька північно-східних поліцейських департаментів США.^[4] Набій .32 Long добре відомий як надзвичайно точний набій. Саме тому Теодор Рузвельт обрав цей набій щоб покращити точність стрільби офіцерів поліції Нью-Йорку. Компанія Кольта назвала набій .32 S&W Long - .32 "Colt's New Police", одночасно переводячи револьвери Colt New Police з набою .32 Long Colt. Функціонально набої схожі, але набій .32 NP мав кулю з пласким носом у той час як куля набою .32 S&W Long мала круглий ніс.^[3]

Згори: Iver Johnson Safety Automatic* Знизу: Colt Police Positive -обидва розроблені під набій .32 Smith та Wesson Long/ Colt New Police* Автоматичний значить, що при відкриванні пістолета відбувається автоматична екстракція набоїв.

Сучасність

В США, зазвичай, старі револьвери створені під цей калібр. Використовувати набій перестали використовувати у невеликих револьверах через використання більш ефективних для самооборони набоїв .38 S&W Special.^[3]

Набій .32 S&W Long є популярним серед учасників змагань ISSF 25m centerfire pistol, які використовують високоточні цільові пістолети від таких виробників, як Pardini,^[5] Morini,^[6] Hämmerli,^[7] Benelli,^[8] та Walther,^[9], але ці набої мають кулі з пласкою головною частиною.^[10] Спортивний варіант револьверу Manurhin MR 73, також відомий як MR 32, також розроблений під набій .32 S&W Long.^[11]

Револьвер IOF .32 випускали під це набій збройні фабрики в Індії для цивільних власників.^[12]

Взаємозамінність

За своїми параметрами набій .32 S&W Long схожий на коротший набій .32 S&W та на довші .32 H&R Magnum і .327 Federal Magnum. Коротким набоєм .32 S&W можна стріляти зі зброї під набій .32 S&W Long; а набій .32 S&W Long можна використовувати в зброї під набій H&R та Federal magnum; хоча більші набої не можна використовувати в зброї під короткий та менш потужний набій.^[13]

Набої .32 S&W Long та .32 Long Colt не є взаємозамінними.^[3] Хоча деякий час широко писали, що вони взаємозамінні, насправді використовувати в зброї яка для них не створена небезпечно.^[3]

Див. також

Smith & Wesson Модель 30

Примітки

↑ .32 S&W Long data at Hodgdon. Архів оригіналу за 16 листопада 2007. Процитовано 28 серпня 2007. [Архівовано 2007-11-11 у Wayback Machine.]
↑ Revolver 0.32 (7.65 mm x 23). Ordnance Factory Board. Архів оригіналу за 19 липня 2006. Процитовано 23 листопада 2018.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Barnes, Frank C. (2009). Cartridges of the World: A Complete and Illustrated Reference for Over 1500 Cartridges. Iola, Wisconsin: Gun Digest Books. с. 283—284. ISBN 1-4402-1330-5. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 23 листопада 2018.
↑ ".32 Colt Police Positive Special [Архівовано 23 листопада 2018 у Wayback Machine.]" by Mike Cumpston at GunBlast.com
↑ Hogg, Ian V.; Walter, John (29 серпня 2004). Pistols of the World. David & Charles. с. 127. ISBN 0-87349-460-1.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Hogg, Ian; Walter, John (29 серпня 2004). Pistols of the World. David & Charles. с. 152—153. ISBN 0-87349-460-1.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Lee, Jerry (18 грудня 2013). 2014 Standard Catalog of Firearms: The Collector's Price & Reference Guide. Iola, Wisconsin: Krause Publications. с. 998. ISBN 978-1-4402-3716-4.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Hogg, Ian; Walter, John (29 серпня 2004). Pistols of the World. David & Charles. с. 30. ISBN 0-87349-460-1.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Shideler, Dan (28 лютого 2011). Gun Digest Book of Semi-Auto Pistols. Iola, Wisconsin: Gun Digest Books. с. 152. ISBN 1-4402-2439-0.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ Sweeney, Patrick (24 жовтня 2011). Reloading for Handgunners. Iola, Wisconsin: Krause Publications. с. 47, 141. ISBN 1-4402-1774-2.{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
↑ McNab, Chris (2004). The Great Book of Guns: An Illustrated History of Military, Sporting, and Antique Firearms. Thunder Bay Press. с. 191. ISBN 1-59223-304-X.
↑ Walker, Robert E. (2013). Cartridges and Firearm Identification. CRC Press. с. 317. ISBN 978-1-4665-8881-3. Архів оригіналу за 1 жовтня 2014. Процитовано 23 листопада 2018.
↑ Treakle, John W. (May 2011). .32 H&R Mag. Cartridge Compatibility. Technical Questions & Answers. American Rifleman. 159 (5): 42. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 25 січня 2019.