Запит «PATA» перенаправляє сюди. Не слід плутати з Пата.
ATA (англ.Advanced Technology Attachment) — стандартний інтерфейс для підключення зовнішніх пристроїв, на кшталт жорстких дисків та CD-ROM приводів до персональних комп'ютерів, що розвинувся на базі оригінального інтерфейсу IDE фірми Western Digital.
Після появи на ринку Serial ATA у 2003, оригінальний ATA було перейменовано у Parallel ATA (PATA). Відповідно до її назви, ця стаття описує лише Parallel ATA.
Стандарти Parallel ATA дозволяють використовувати для підключення кабелі довжиною до 48 сантиметрів, попри те, що у продажу є кабелі довжиною аж до 91 сантиметра. Через дане обмеження, ця технологія зазвичай використовується для внутрішніх пристроїв зберігання даних.
Спершу ім'я стандарту задумувалося, як PC/AT Attachment, оскільки його призначенням було під'єднання пристроїв до шини ISA, котра також відома, як шина AT; це ім'я було скорочене до не певного AT Attachment, щоб уникнути можливих проблем із торговою маркою.
Рання версія специфікації, задумана Western Digital у ранніх 1980-х була відомішою, як Integrated Drive Electronics (IDE).
У наведеній нижче табличці, вказано назви версій стандарту ATA, а також підтримувані ними режими і швидкість передачі даних. Слід зазначити, що швидкість передачі, котра вказується для кожного стандарту (наприклад, 66,7 Мб/с для UDMA4, який зазвичай іменується, як «ULTRA-DMA 66») вказує максимальну теоретично можливу швидкість в кабелі. Це просто два байти, помножені на фактичну частоту, і припускається, що кожен цикл використовується для передачі призначених для користувача даних. На практиці швидкість звісно ж, менша.
Перевантаження на шині, до якої підключений ATA-контроллер, також може обмежувати максимальний рівень передачі. Наприклад, максимальна пропускна здатність шини PCI, котра працює на частоті 33 Мгц і має розрядність 32 біта, становить 133 Мб/с, і ця швидкість ділиться між всіма підключеними до шини пристроями.
Згідно з даними на жовтень 2005 р., не існує ATA-дисків, що мають стійку швидкість передачі вище 80 Мб/с. Та й ці тести не дають реальної картини, оскільки спроектовані так, що при їх роботі практично не зустрічається затримок на пошук, і не враховується час очікування. У більшості реальних ситуацій ці два чинники багато чого визначають; третім по важливості чинником є пропускна здатність шини ATA. Отже, швидкість понад 66 Мб/с тільки тоді реально впливає на продуктивність, коли диск всі операції введення/виводу проводить зі своїм внутрішнім кешем — ситуація достатньо незвичайна, особливо з причини того, що дані в цьому випадку зазвичай вже кешованіопераційною системою.