Журнал почали видавати із 3 жовтня 1840 як Провінційний медичний та хірургічний журнал (англ.Provincial Medical and Surgical Journal). Він швидко привернув до себе увагу лікарів по всьому світу через його публікації оригінальних наукових статей та унікальних клінічних випадків. Першими редакторами BMJ були Пітер Хенніс Грін, лектор з педіатрії в Школі медицини Хантера[en], і Роберт Стрітін (англ.Robert James Nicholl Streeten), член ради Провінційної медичної та хірургічної асоціації (англ.Provincial Medical and Surgical Association, PMSA).
Перше видання складалось із 16 сторінок і мало три прості ілюстрації з дерев'яних гравюр. Найдовшими елементами було вступний текст редактора та повідомлення східного філіалу Провінційної медичної та хірургічної асоціації. Інші сторінки включали стислу версію медичного законопроєкту Генрі Уорбертон[en], огляди книг, клінічних робіт, а також замітки про клінічні випадки. Також було 2+1⁄2 колонки реклами.
BMJ опублікував перше централізовано рандомізоване контрольоване дослідження[4]. Журнал також публікував важливі роботи з впливу куріння на здоров'я[5][6], причинно-наслідковий зв'язок куріння з раком та іншими причинами смерті[7].
Зараз BMJ — це передусім інтернет-журнал, і лише сайт містить повний текст кожної статті. Проте для різних груп читачів видаються кілька друкованих видань з відповідним вибором контенту (зі частиною скороченого матеріалу, різноманітною рекламою)[9]. Друковані видання:
Загальна практика (англ.General Practice) (щотижня) для лікарів загальної практики
Клінічні дослідження (англ.Clinical Research) (щотижня) для лікарів госпітальної ланки
Академічний (англ.Academic) (щомісяця) для установ, наукових і медичних вчених
Крім того, ряд місцевих видань BMJ публікуються у перекладі. Існує також Student BMJ — онлайн-ресурс для студентів-медиків, молодих лікарів і абітурієнтів медичних навчальних закладів, який також видає три друковані видання на рік.
Функціювання журналу
BMJ має відкриту систему рецензування, в якій авторам повідомляють, хто переглянув їх рукопис. Близько половини оригінальних статей відкидається після розгляду[10]. Рукописи, вибрані для рецензування, спочатку розглядаються зовнішніми експертами щодо важливості та придатності для публікації. Остаточне рішення по рукописах приймає редакторський комітет. Частка прийнятих складає менше 7 % для оригінальних наукових статей[11].
З 199 року BMJ став повністю онлайн-виданням — усі випуски було заархівовано в інтернеті.
З 1999 року увесь вміст BMJ був у вільному доступі в Інтернеті; проте у 2006 році ситуація змінилася до моделі з підпискою. Оригінальні наукові статті як і раніше доступні вільно, але з січня 2006 року, увесь інший контент за «додану вартість», в тому числі клінічні огляди і редакційні статі, вимагають підписки. BMJ дозволяє здійснювати повний вільний доступ для відвідувачів з економічно неблагополучних країн в рамках ініціативи HINARI[en].
З 14 жовтня 2008 року, BMJ оголосив, що стане журналом з відкритим доступом. Це відноситься тільки до їх наукових статей. Для перегляду інших статей, потрібно підписка[14].
Застосунок BMJ для iPad
У січні 2011, The BMJ запустило версію журналу у вигляді мобільного додатку для iPad. Додаток поєднує в собі щотижневий відбір досліджень, коментарі, освітні програми, новини, блоги, подкасти та відео, що з'являться на bmj.com.