Bronzo (1942)

«Бронцо»
Bronzo

Схематичне зображення італійського підводного човна «Аччайо», що належав до човнів «Платино» 600-ї серії
Верф	Cantieri navali Tosi di Taranto, Таранто
Під прапором	Королівство Італія
Належність	Королівські військово-морські сили Італії
Закладений	2 грудня 1940
Спуск на воду	28 вересня 1941
Введений до складу флоту	2 січня 1942
На службі	1942–1943
Сучасний статус	12 липня 1943 року після бою біля Сиракуз з британськими тральщиками «Сігам», «Бостон», «Пул» та «Кромарті» здався у полон; переданий до флоту Вільної Франції, де отримав назву «Нарвал»
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва на Середземному морі * Операція «Гарпун»
Проєкт
Тип ПЧ	прибережний підводний човен
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	14 вузлів (25,9 км/год)
Швидкість (підводна)	7,5 вузлів (13,9 км/год)
Робоча глибина занурення	75 м
Гранична глибина занурення	80 м
Дальність плавання	2300 миль (4260 км) на швидкості 10,5 вузлів у надводному положенні 80 миль (148 км) на швидкості 4 вузли (7,4 км/год) у підводному положенні
Екіпаж	44 офіцери та матроси
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	60,18 м
Ширина корпусу найб.	6,475 м
Середня осадка (по КВЛ)	4,78 м
Водотоннажність надводна	712 т
Водотоннажність підводна	865 т
Силова установка
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Tosi 2 × електродвигуни Ansaldo
Гвинти	2
Потужність	1500 к. с. (дизелі) 800 к. с. (електродвигун)
Озброєння
Артилерія	1 × 100-мм корабельна гармата OTO Mod. 1924/1927/1928
Торпедно- мінне озброєння	6 × 533-мм торпедних апаратів 12 торпед
ППО	1 × 20-мм автоматична зенітна гармата Scotti-Isotta-Fraschini 20/704 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Breda Model 1931

«Бронцо» (італ. Bronzo) — військовий корабель, дизель-електричний прибережний підводний човен 600-тонної серії типу «Платино» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Бронцо» був закладений 2 грудня 1940 року на верфі компанії Cantieri navali Tosi di Taranto у Таранто. 28 вересня 1941 року він був спущений на воду, а 2 січня 1942 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

За час служби «Бронцо» здійснив 19 бойових походів у Середземне море, в яких провів 99 діб, пройшовши 10963 миль у надводному положенні та 2037 — у підводному положенні^[1].

Історія служби

9 червня 1942 року «Бронцо» був направлений до VII групи підводних човнів, яка базувалася в Кальярі.

13 червня він вийшов у море (під командуванням лейтенанта Чезаре Булдріні) у свою першу місію: він повинен був сформувати разом з трьома іншими підводними човнами бар'єр між мисами Фалкон і Феррат (Оранська затока) в протистояння британській операції «Гарпун», в контексті битви, що розігралася в цей час у Середземному морі. Він був атакований літаком, якого він уникнув, різко занурившись: він не зазнав пошкоджень, але його виявлення змусило британське формування відхилитись від маршруту. О 22:23 16 червня він помітив лінкор «Малайя» та авіаносець і спробував атакувати, але був відігнаний ескортом і змушений був зануритися на 117 метрів, щоб уникнути атак есмінців противника. 29 червня «Бронцо» повернувся на базу.

12 липня 1943 року британські тральщики «Сігам», «Бостон», «Пул» та «Кромарті» захопили у Сиракузі італійський підводний човен «Бронцо», який згодом став до строю британського підводного флоту, як HMS P714

Човен базувався на Мальті, і наприкінці 1943 року знову ввели до строю в Середземному морі. 24 січня 1944 року його передали до складу флоту Вільної Франції, де він отримав назву «Нарвал». Під командування трофейний човен прийняв лейтенант П'єр Клав'є. У березні 1944 «Нарвал» вирушив з Мальти в Александрію в Єгипті, де його ремонтували до середини серпня. У грудні 1944 року він був направлений до школи підводників у Дакарі, а потім став навчальним кораблем.

У листопаді 1945 року його вивели до резерву в Орані, а наприкінці 1948 року продали на брухт.

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

↑ Operational Activity

Література

Brescia, Maurizio (2012). Mussolini's Navy: A Reference Guide to the Regina Marina 1930–45. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-544-8.
Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372