iPod Mini (стилізовані для продажів як iPod mini) — знятий з виробництва малий цифровий аудіоплеєр[en], що був розроблений і продавався компанією Apple Inc. Під час продажів, це була модель середнього класу в лінійці продуктів iPod компанії Apple. Він був анонсований 6 січня 2004 року і випущений 20 лютого того ж року.[1][2] Версія другого покоління була представлена 23 лютого 2005 року і випущена того ж дня.[3] Поки він був у виробництві, він був одним із найпопулярніших електронних продуктів на ринку,[4] і споживачі часто не могли знайти його у навності у роздрібних продавців.[4] iPod Mini було знято з виробництва 7 вересня 2005 року після 1 року виробництва, і його у лінійці замінив iPod Nano.[5][6]
IPod Mini використовував чутливе до дотику колесо прокрутки iPod третього покоління. Однак замість чотирьох сенсорних кнопок, розташованих над колесом, кнопки були перероблені як механічні перемикачі під самим колесом — звідси й назва click wheel (укр.клацни колесом). Щоб скористатися однією з чотирьох кнопок, користувач фізично натискає край колеса всередину над однією з чотирьох міток. Як і його попередники, колесо було розроблено для Apple компанією Synaptics[en]. Click Wheel стало також використовуватися в iPod четвертого, п'ятого та шостого поколінь та iPod Nano від першого до п'ятого покоління; однак у iPod Nano і починаючи з iPod п'ятого покоління колесо натискання було розроблено Apple.
Над колесом був монохромний РК-дисплей 138x110, який відображав меню або інформацію про вибраний трек. Відтоді плеєри iPod нового покоління отримали кольорові дисплеї.
Яскраві кольори з довшим терміном служби акумулятора. Написи на Click Wheel повторюють коліркорпуса. Модель золотистого кольору знято з виробництва. Пізніше замінений у лінійці пристроїв на iPod Nano.
Деталі
Два покоління iPod Mini були майже ідентичними за своїми зовнішніми характеристиками, за винятком двох помітних відмінностей: модель першого покоління має сірі символи керування на коліщатті, тоді як у другого покоління вони відповідали кольору корпусу; у другого покоління обсяг схвища програвача була викарбувана на задній частині корпусу. Їх основні функціональні відмінності полягають у ємності сховища та терміні роботи від акумулятора. Обидві версії мали розміри 3,6x2,0x0,5 дюйма (91x51x13 мм) і важили 3,6 унції (102 грами). Корпус виготовлений з анодованогоалюмінію. Перше покоління iPod Mini було доступне в п'яти кольорах: сріблястому, золотистому, рожевому, синьому і зеленому. Золотисту модель модель виключили з асортименту другого покоління, ймовірно, через її непопулярність. Рожева, блакитна та зелена моделі отримали яскравіші відтінки в другому поколінні; срібляста модель залишилася незмінною.
iPod Mini використовував жорсткі диски Microdrive (CompactFlash II) виробництва Hitachi і Seagate. Моделі першого покоління були доступні з ємністю сховиха 4 ГБ, тоді як моделі другого покоління були доступні як у версіях на 4 ГБ, так і у 6 ГБ (зазначалося, що вони здатні зберігати приблизно 1000 і 1500 пісень відповідно), і врешті-решт у другому поколінні було викарбувано лазером[en] ємність сховища на алюмінієвому корпусі.
Накопичувач Microdrive у iPod Mini (модель Hitachi на 4 ГБ), праворуч на зображенні
Час роботи від акумулятора у першого покоління iPod Mini становив близько 8 годин, подібно до iPod третього покоління, який був доступний, коли був випущений iPod Mini, який деякі критикували за його короткий час служби.[8] Apple вирішила цю проблему в моделях другого покоління, які мали номінальний час автономної роботи близько 18 годин. Однак у комплект iPod Mini другого покоління більше не входили кабель FireWire або адаптер живлення змінного струму[en], щоб знизити ціну продажу нових iPod Mini. Акумулятори iPod Mini, як і багато літій-іонних акумуляторів, втрачали до 80 % ємності акумулятора після 400 повних циклів зарядки.[9] У нижній частині пристрою був розміщений фірмовий[en]док-роз'єм[en] для підключення до порту USB або FireWire комп'ютера. Під час підключення акумулятор пристрою міг заряджатися. У верхній частині пристрій мав перемикач утримування, роз'єм для навушників і дистанційний роз'єм для аксесуарів.
Незабаром після випуску iPod Mini стало доступно багато змінних акумуляторів сторонніх виробників. Дотримуючись одного з багатьох наборів онлайн-інструкцій, які детально описують процес заміни акумулятора, наприклад цю [Архівовано 11 лютого 2022 у Wayback Machine.] від iFixit, користувачі можуть самостійно замінити акумулятор і таким чином уникнути необхідності надсилати iPod назад до Apple, заощаджуючи час і гроші. Багато акумуляторів сторонніх виробників давали більшу ємність, ніж оригінальний стандартний акумулятор ємністю 450 мАг — деякі виробники заявляли, що ємність сягає до 1300 мАг[10][11] (хоча враховуючи хімічний склад літій-іонних батарей у цей період, малоймовірно, що хтось дійсно досяг такої ємність). У січні 2021 року найпоширеніші ємності акумуляторів сторонніх виробників становлять 500 мАг[12] і 750 мАг.[13][14][15][16][17]
iPod Mini можна було б перепрограмувати для запуску мікропрограми iPodLinux[en] або Rockbox, яка підтримує додаткові кодеки, ігри та різні інші плагіни і дозволяє відтворювати музику, завантажену безпосередньо на iPod, без використання iTunes. Користувачі замінювали Microdrive ємністю 4 або 6 ГБ[18] на картки CompactFlash і SD більшої ємності — 8, 16, 32, 64 і навіть 256 ГБ. Крім збільшення ємності це збільшувало термін служби акумулятора та робило iPod Mini міцнішими, оскільки карти CompactFlash є твердотільними без рухомих частин, на відміну від жорстких дисків.
7 вересня 2005 року Apple випустила iPod Nano першого покоління.[6] У iPod Nano використано флешпам'ять для створення ще тоншого корпусу і він мав кольоровий екран. Серед інших змін, гніздо для навушників було переміщено в нижню частину пристрою, роз'єм док-станції зміщено в центр, а 4-контактний дистанційний роз'єм був прибраний. Його випуск призвів до заміни iPod Mini на iPod Nano у лінійці iPod.
