John Bibby & Co.

John Bibby & Co. (1805–1840) — британська компанія першої половини XIX століття, яка виступала як морський брокер та агент своїх і чужих суден і напрямків торгівлі морем, так і як власник і оператор власних вітрильників і власних напрямків торгівлі морем. Компанія базувалася в Ліверпулі.

У літературі можна знайти такі варіанти назви компанії:

«John Bibby & Co.»
«J. Bibby & Со.»
«Bibby»
«Bibby & Highfield» — між роками 1805 до 1821 (чи до 1817) компанія мала й таку назву, але одночасно використовували назву «John Bibby & Co.». У 1821 році партнерство з Джоном Хайгфілдом було розчинено і фірму знову стали звати «John Bibby & Co.»

Засновники компанії

Джон Біббі (1775-1840) — головний засновник компанії, яку названо його іменем. Назву змінено після його смерті у 1840, коли компанію одержали його сини з найстаршим на чолі сином Джеймсом Біббі: він, очоливши фірму, поновив назву на «John Bibby & Sons».
Джон Хайгфілд (англ. John Highfield)

Історія

«Bibby & Hall»

У 1801 році була заснована компанія судових брокерів «Bibby & Hall», яка базувалася в Ліверпулі, док Дьюкс (англ. Dukes Dock). Засновниками були Джон Біббі і Вільям Холл.

у 1803 році почалися Наполеонівські війни.^[1]

«John Bibby & Co.»

До 1805 року Джон Біббі з Джоном Хайгфілдом сформували відгалуження будинку підприємців зайнятих брокерством вантажів, і, як партнери, вони в 1805 році сформували «John Bibby & Co.» з базою в Ліверпулі. Їх першим кораблем був галіот «Margaret», на який вони отримали більшість акцій — 64%. Корабель був названий на честь Мері Маргарет Мелард (англ. Mary Margaret Mellard), нової дружини Джона Біббі, яка принесла з собою в придане 2,5000 £ і багато ентузіазму для досягнення цілей Джона Біббі з бізнесу. З цією підтримкою, коли нова компанія була сформована, Джон пориває зв'язки з Вільямом Холлом, крім фінансового зв'язку.^[1]^[2] З придбанням першого судна «John Bibby & Co.» почала рейси до Середземномор'я.^[2]

У 1806 році Велика Британія, як наслідок наполеонівських війн, оголосила континентальну блокаду від Ельби до Бреста. Будь-який корабель, який спробував перетнути блокаду, підлягав захопленню і конфіскації. Блокада суворо обмежила торговельні шляхи в більшій частині Північної Європи.^[1]

У 1807 року компанія почала регулярний сервіс пакет-суднами між Паркгейтом (Parkgate) і Дубліном.^[1]^[3] До цього часу всі зв'язки з Вільямом Холлом були розірвані і Джон Біббі мав 64% акцій в семі суднах.^[1] Так інтереси компанії, які почалися з організації доставок в прибережній торгівлі, були розширені до Ірландії та Середземномор'я. Таким чином з 1807 року були два напрямку діяльності.^[3]

Ось чому в літературі протеворіччя:

діяльність компанії «Bibby» почалася у 1805 році з «John Bibby & Co.», яка заснована у 1805 році і завдяки придбанню першого судна (але це ще не лінія);^[2]
діяльність «Bibby Line» почалася у 1807 році, коли почалися два напрямку (лінії) в пакет-сервісу морем.^[3]

Перше вірно, якщо казати про початок діяльності компанії «Bibby». Друге вірно, якщо казати про початок формування ліній «Bibby», тоді «Bibby Lines». Але назва компанії «Bibby Line Ltd.» з'явилась тільки в 1931 році.^[4]

«Bibby & Highfield» і «John Bibby & Co.»

У 1812 році У. Кортней (англ. W. Cortney) з Честеру побудував вітрильник Highfield тоннажем в 142 тягаря (англ. burthen), довжиною 70 футів 10 дюймів і шириною 21 фута. Виконаний з деревини і в вітрильному наряджені бригантини він був першим судном збудованим для «Bibby & Highfield» і «John Bibby & Co.», як менеджерів.^[5]

Протягом 1812 року в Ліверпулі рекламуються дати відбуття суден і назва компанії «Bibby & Highfield» (так писали в рекламі) увійшла у вжиток, хоча сама фірма все ще була відома як «John Bibby & Co.».^[1]

У 1813 році в Ліверпулі побудували вітрильник Fearon тоннажем в 152 тягаря (англ. burthen), довжиною 73 фута 1 дюйм і шириною 22 фута 1 дюйм. Виконаний з деревини і в білосніжному наряджені вітрил він був мов сестра, якщо до «Bibby», і був завершений для «Bibby», Highfield & Fearon. Джозеф Фіерон (англ. Joseph Fearon) був брокером вантажів і зберігав свій товар на складах, які належали «Bibby», до вантаження на судно «Bibby». Він володів акціями на декілька суден «Bibby».^[5]

Деякі джерела чомусь пишуть, що «John Bibby & Co.» була сформована у 1817 році.^[3]

«John Bibby & Co.»

У 1821 році партнерство з Джоном Хайгфілдом було розчинено, хоча він залишався близьким діловим партнером, який все ще розділяв з Джоном Біббі той же офіс. У ті дні партнери мали однакові зобов'язання з відповідальності за прибутки та збитки. І якщо один з партнерів вважає, що у нього не було достатнього капіталу для зустрічі з потенційними зобов'язаннями, це розсудливо вело б до розпуску партнерства. Однак, компанія залишилася, як «John Bibby & Co.».^[1]

Коли в квітні 1834 року монополія Почесної Ост-Індської компанії була скасована, «John Bibby & Co.» вирішила відправляти свої судна до островів Прянощів та Індії. Спочатку торгівля була спазматичною, але в міру розвитку рейсів компанії в цьому напрямку інтерес в підприємстві зростав.^[1]

З 1836 року компанія володіла 18 кораблями і торгувала в напрямках Лісабон, Середземномор'я, Південна Америка та Бомбей з випадковою подорожжю в Кантон, тільки один китайський порт був відкритий для них під час чайного сезону.^[1]

З 1838 року «John Bibby & Co.» стала комерційним агентом «Bolivar Mining Association». У 1838 році вони купили у Вільяма Кейтса (англ. William Keates) мідеплавильный завод «Ravenhead Copper Works».

У 1839 році мідеплавильний бізнес був створений вздовж Мерсі біля Сікомб (англ. Mersey at Seacombe), якій окрім розширення торгівлі залізом, включив Джона Біббі до виробництва свого власного мідно-листового покриття, яким покривали днища дерев'яних корпусів суден.^[1]

Після смерті Джона Біббі в 1840 році (він був знайдений утопленим, мабуть будучи пограбованим), бізнес перейшло до його синів і став називатися «John Bibby & Sons».^[2] Останній син Джеймс Біббі очолив правління після смерті батька і був в правлінні до 1873 року, коли Фредерік Річардс Лейленд, одержав контрольний пакет акцій і взяв правління на себе.^[3] Також в 1840 році компанія зупинила свій сервіс пакет-суднами між Паркгейтом (англ. Parkgate) і Дубліном.