У 1941 році Імперська армія Японії прийняла на озброєння транспортний літак Kokusai Ki-59. Але після випуску 59 екземплярів армія прийняла на озброєння досконалішого літака Tachikawa Ki-54.
Але фірма Kokusai не відмовилась від своєї розробки і переобладнала літак у планер. Для цього були демонтовані двигуни, а на додачу до колісного шасі були змонтовані дві лижі. Літак Отримав позначення «Експериментальний важкий армійський планер» (або Ku-8-I). Випробування показали, що планер потребує серйозного доопрацювання. Так, була зміцнена конструкція крила, а також носова частина, через яку відбувалось завантаження та розвантаження планера. Після доопрацювань планер був прийнятий на озброєння під назвою «Важкий армійський транспортний планер Тип 4» (або Ku-8-II).[1]
Зазвичай планер буксирувався літаком Ki-21-II. Він міг транспортувати до 20 екіпірованих десантників або легку гармату з обслугою. Всього було випущено близько 700 машин. Ku-8 став єдиним японським планером, що масово використовувався японською армійською авіацією.
Тактико-технічні характеристики
Технічні характеристики
Пасажири: 20 осіб
Довжина: 13,31 м
Розмах крила: 23,20 м
Маса спорядженого: 3 500 кг
Льотні характеристики
Максимальна швидкість буксирування: 224 км/г
Модифікації
Ku-8-I — прототип
Ku-8-II — серійний варіант
Джерела
James E. Mrazek. fighting Gliders of World War II / Robert Hale Limited - London, St.Martin's Press - New York
Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN978-0370000336. (англ.)
Див. також
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Kokusai Ku-8
