O-Train — легкорейковийміський поїзд (легке метро) в місті Оттава, Онтаріо, Канада. Діє з 2001 року. Управляється транспортною компанією OC Transpo, у веденні якої також знаходиться автобусний транспорт міста. З 2019 р. мережа O-Train поєднана з мережею швидкісних автобусів через вузлові станції (термінали).
У період 1891—1959 в Оттаві існували трамвайні лінії. На згадку про них досі збереглася трамвайна зупинка (не діюча) поруч з парком Британія в північно-західній частині міста.
Початок
Початковий план розширення міського рейкового транспорту, запропонований мером Б. Череллі і відхилений в 2006 році наступним мером Л. О'Браєном.
На початку 2000-х рр. розглядалися різні проекти розширення міського рейкового транспорту, від яких місто відмовилося після приходу до влади консервативного мера Л. О'Браєна, який був противником будівництва метро.
У 2010-х. рр. консервативні критики мера Дж. Уотсона пропонували замість будівництва другої лінії метро альтернативний план, висунутий ще за часів О'Браєна[1] : використовувати для цілей міського транспорту лінії залізниці, що йдуть від вокзалу (де в 2019 р. була відкрита станція Tremblay) на південь міста (через залізничну станцію і автобусний вузол Fallowfield). Уотсон піддав даний план зустрічній критиці, вказуючи на два недоліки: по-перше, сама по собі залізнична лінія в цьому випадку потребуватиме суттєвого дообладнання, побудови паралельних шляхів, мостів і вузлів (існуюча ділянка є здебільшого одноколійною); по-друге, поїзди на даній ділянці, що не мала пересадок на великі вузлові термінали, йтимуть «з нікуди в нікуди», тоді як основна мета споруди метро — допомогти жителям швидше дістатися до роботи, розвантаживши при цьому шосе 417 і центр міста.
Лінія Трілліум (з 2019 — 2-а лінія; тимчасово не функціонує)
Лінія відкрита 15 жовтня2001 року. 29 травня 2002 року лінія обслужила 1-мільйонного пасажира, 21 січня 2005 року — 5-мільйонного, а в 2010 році — 10- мільйонного[2] .
До 14 вересня 2019 року дана лінія була єдиною лінією міського рейкового транспорту. Це неелектрифікована (дизельна) одноколійна наземна лінія довжиною 8 км з 5 станціями, що йде з півночі на південь Оттави. По ній з інтервалом 15 хвилин курсують два (з трьох наявних в парку) тривагонних дизель-потяга, що відходять від кінцевих станцій Бейвью і Грінборо назустріч один одному кожні 15 хвилин (в 00, 15, 30, 45 хвилин кожної години) і роз'їжджаються на середній станції Карлтон (досі єдиній, де є дві платформи та дві колії). Лінія виділена і не перетинається з міським та іншим транспортом, а кінцеві станції знаходяться в безпосередній близькості від транзитних терміналів швидкісних ліній міського автобуса.
У 2006 р. мер Боб Череллі запропонував план подальшого розвитку лінії, в ході якого одноколійні шляхи були б замінені двоколійними, і були б замінені також поїзди. У тому ж році, після його поразки на виборах мера, проект був відхилений.
Автобусні квитки на лінії недійсні, проте дійсні квитки автобусного транзиту (їх видає водій автобуса в обмін на автобусні квитки при посадці, і ними можна користуватися для пересадки на інші автобуси або на O-Train протягом півтори години) або електронні картки Presto. На входах на станції відсутні турнікети або інші контрольні пристосування, однак там можуть знаходитися співробітники лінії, які перевіряють квитки.
У травні 2020 року було заплановано тимчасово закрити лінію для проведення ремонтних робіт аж до кінця 2022 року[3]. Через пандемію цей план було скасовано.
У 2022 р. лінію було закрито для реконструкції.
Лінія Конфедерації (з 2019 — 1-а лінія)
O-Train (станом на 2021 р.)План будівництва O-Train до 2025 р. (етап 2)
З початку 2000-х рр. міська адміністрація, окрилена успіхом лінії, запропонувала план її значного розвитку шляхом подовження від північної і південної кінцевих станцій відповідно на північний схід і південний захід. План був відкинутий в 2006 році через дорожнечу, але не остаточно, бо вже були заключені контракти, і повна відмова загрожувала штрафами за відмову від них. Незадовго до виборів мера Оттави у 2014 р. розглядалися два альтернативних варіанти: консервативна фракція в міській раді пропонувала використовувати діючу колію Канадських залізниць (від вокзалу до станції Фалоуфілд) для внутрішньоміських маршрутів, тоді як чинний мер Джим Уотсон, який переміг на виборах, запропонував інший план, який і був прийнятий: лінію із заходу на схід, яка повинна була замінити частину маршрутів швидкісних автобусів, і таким чином розвантажити ряд великих доріг для автомобільного руху.
Термін завершення другої лінії постійно відкладався. До осені 2018 р лінії і станції були в основному побудовані і знаходилися в тестовому режимі, а 14 вересня 2019 року лінія була відкрита. Вона проходить із заходу на схід міста через центр і Оттавський університет, в районі яких частина лінії (4 станції) проходять під землею. Решта станцій і шляхів є надземною. На відміну від 1-колійної лінії Трілліум, нова лінія є 2-колійною, що має значно підвищити її пропускну здатність.
Критика
Після введення 1-й лінії в експлуатацію в її роботі відзначаються численні перебої, які, як правило, відбуваються вранці[4][5] . Спочатку перебої були пов'язані із занадто чутливими сенсорами дверей, які викликали блокування поїзда при спробі пасажирів затримати руками відкриття або закриття дверей. У жовтні 2019 року було оголошено, що проблема з сенсорами була вирішена, проте ранкові перебої продовжують відбуватися з високою частотою[6] . У зв'язку з цим в кінці жовтня 2019 р мер Джим Уотсон вирішив повернути в експлуатацію додаткові 40 автобусів, щоб компенсувати затримки[7][8] .
У вересні-листопаді 2021 р. лінію знов було закрито, цього разу через інцидент зі сходом одного з потягів з рейок[9].
Перспективи
В період 2019—2024 рр. планується подальше розширення другої лінії на схід до Place d'Orleans (будівництво почалося у 2020 р.) та на захід до Moodie Drive (у перспективі). Цей план має назву «2-й етап легкорейкового транспорту» (LRT 2nd stage).
Також висувалися проекти з'єднати Оттаву з Гатіно шляхом розвитку нині покинутих залізничних колій (в тому числі нині закритий міст Принца Уельського через р. Оттава)[10]. Основним опонентом таких проектів було місто Гатіно, фінансово менш заможне і не готове до додаткових витрат у бюджеті, а також до створення міжпровінційного органу для управління лінією залізничного транспорту. Пізніше влада м. Гатіно відкинула план використання мосту Принца Уельського, а натомість запропонувала використати міст Портаж. У всякому разі, епідемія COVID-19 відклала реалізацію цього проєкту на довгі роки.
Галерея зображень
станція Бейвью (вигляд до спорудження червоної лінії)
станція Карлінг
Станція Карлтон (єдина 2-колійна 2-платформна до споррудження червоної лінії)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 30 вересня 2019. Процитовано 12 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 6 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 11 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 12 листопада 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 8 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
