«Джексонвілл» (англ. USS Jacksonville (SSN-699)) — багатоцільовий атомний підводний човен, є 12-тим в серії з 62 підводних човнів типу «Лос-Анжелес», побудованих для ВМС США. Він є єдиним кораблем ВМС США, який отримав назву на честь міста Джексонвілл, штат Флорида. Призначений для боротьби з підводними човнами і надводними кораблями противника, а також для ведення розвідувальних дій, спеціальних операцій, перекидання спецпідрозділів, нанесення ударів, мінування, пошуково-рятувальних операцій.
Атомний підводний човен USS «Jacksonville» (SSN 699) був побудований на корабельні компанії General Dynamics Electric Boat (GDEB) в місті Гротон, штат Коннектикут, відповідно до контракту від 24 січня 1972 року. Церемонія закладання кіля відбулася 21 лютого 1976 року. Спуск на воду відбувся 18 листопада 1978 року.[1] Хрещеною матір'ю стала Чарльз Беннетт. Зданий в експлуатацію 16 травня 1981 року. Церемонія відбулася на військово-морській базі підводних човнів Нью-Лондон в Гротон, штат Коннектикут. Порт приписки Норфолк, штат Вірджинія. З 3 квітня 2009 року портом приписки є військово-морська база Перл-Харбор, Гаваї.
Історія служби
У червні 1981 року підводний човен покинув Норфолк для пробного плавання, під час якого відвідав порт Мейпорт, штат Флорида. 7 липня прибув на суднобудівний завод Ньюпорт-Ньюс для п'ятимісячного планового обслуговування. З 19 по 21 грудня перебував на морських випробуваннях.
Емблема човна
15 січня 1982 року покинув порт приписки на п'ять тижнів для проведення сертифікаційних випробувань зброї в Атлантичному океані. 22 березня під час виходу з військово-морської бази Норфолк зіткнувся з турецьким торговим судном «General Z. Dogan», після чого відразу ж повернувся назад в порт.[2] 26 березня прибув на військово-морську верф у Портсмуті для проведення екстреного ремонту. 27 квітня вийшов на випробування. 15 червня покинув Норфолк для свого першого розгортання в Індійському океані. 1 липня човен пройшов мис Доброї Надії. 15 грудня повернувся в Норфолк після завершення шестимісячного розгортання.
19 липня 1983 прибув в сухий док суднобудівного завода Ньюпорт-Ньюс для проведення екстрених ремонтних робіт. У вересні розпочав морські випробування.
6 травня 1984 року покинув порт приписки для запланованого розгортання в Північній Атлантиці, з якого 5 серпня повернувся в Норфолк.
1 квітня 1985 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в Індійському океані, з якого повернувся 8 листопада. За цей час підводний човен пройшов більше 63500 морських миль.
25 квітня 1985 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в Північній Атлантиці, з якого повернувся 29 червня. 1 серпня прибув в сухий док в Норфолку для проведення двомісячного планового обслуговування.
У січні 1987 року покинув Норфолк для свого першого розгортання в Середземному морі, з якого повернувся в червні.
10 грудня 1991 року повернувся в Норфолк після завершення трирічного капітального ремонту.
22 січня 1993 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в Середземному морі, з якого повернувся 30 червня. 16 грудня став на чотиримісячний плановий ремонт на військово-морській корабельні в Норфолку.
12 вересня 1994 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в Північній Атлантиці, з якого повернувся в грудні.
10 січня 1995 прибув в сухий док №4 суднобудівного заводу в Ньюпорт-Ньюс для тримісячного запланованого ремонту, який покинув 6 березня. З 31 березня по 3 квітня перебував на випробуваннях.
17 травня 1996 року підводний човен зіткнувся з вантажним кораблем «Saudi Makkah» в Чесапікській затоці під час густого туману. Обидва корабля отримали пошкодження. Підводний човен відразу ж повернувся на військово-морську базу Норфолк. 20 червня став в сухий док №2 для усунення пошкоджень, який покинув 16 вересня. З 11 по 15 жовтня перебував на випробуваннях.
29 квітня 1997 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в Середземному морі як частина JFK Battle Group, з якого повернувся 28 жовтня.
17 березня 2000 року повернувся в Норфолк після шестимісячного розгортання в складі бойової групи атомного авіаносця «Джон Кеннеді» в зоні відповідальності 6-го флоту США.
25 квітня 2001 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в Середземному морі в складі бойової групи авіаносця «Ентерпрайз».
9 грудня 2002 прибув в сухий док військово-морської бази Норфолк для проведення чотиримісячного докового ремонту, який покинув 16 березня 2003 року.
16 вересня 2003 року покинув Норфолк для запланованого розгортання в південній частині Атлантичного океану, з якого повернувся 19 грудня.
20 грудня 2004 на борту човна спалахнула невелика пожежа, яка була швидко ліквідована. В цей час ПЧ знаходився на корабельні Портсмута на капітальному ремонті.
30 травня 2008 року покинув Норфолк для запланованого розгортання на підтримку операцій із забезпечення морської безпеки, з якого повернувся 24 листопада.
3 квітня 2009 прибув в новий порт приписки Перл-Харбор, Гаваї, зробивши 28-денний перехід з Норфолка, штат Вірджинія.[3]
2 червня 2010 року покинув порт приписки для запланованого розгортання в західній частині Тихого океану, з якого повернувся 2 грудня.
5 листопада 2012 року покинув Перл-Харбор для запланованого розгортання в зоні відповідальності 5-го і 6-го флоту США.
10 січня 2013 року близько 05:00 годин ранку за місцевим часом човен зіткнувся з невеликим рибальським судном в Перській затоці. В результаті зіткнення ніхто не постраждав. ПЧ пошкодив один зі своїх перископів, цивільне судно продовжило свій шлях.[4][5]18 червня повернувся в порт приписки після завершення розгортання.
На початку квітня 2015 року покинув порт приписки Перл-Харбор для запланованого розгортання в західній частині Тихого океану, з якого повернувся 16 жовтня.[6]
17 січня 2017 року покинув порт приписки Перл-Харбор для запланованого розгортання на Близькому Сході і в західній частині Тихого океану, з якого повернулася 10 серпня. Дане розгортання стало останнім для підводного човна і 15-м за рахунком.[7] За час розгортання підводний човен пройшов більш 48000 морських миль, а також відвідав Бахрейн, Гуам, Оман і Сінгапур.[8]
26 червня 2019 року на підводному човні було проведено церемонію деактивації в Морському підводному музеї США в Кіпорт, штат Вашингтон.[9][10]
Література
Norman Polmar: Cold War Submarines, The Design and Construction of U.S. and Soviet Submarines. K. J. More. Potomac Books, Inc, 2003. ISBN 1-57488-530-8.
Norman Friedman, James L. Christley: U.S. Submarines Since 1945: An Illustrated Design History. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-260-9.
Norman Friedman: The Naval Institute guide to world naval weapons systems, 1997-1998. Annapolis, Maryland: US Naval Institute, 1997. ISBN 1-55750-268-4.
_is_guided_away_from_Pier_3_at_Naval_Station_Norfolk_for_the_final_time.jpg)
2.jpg)