Його стилістична і хронологічна позиція вперше була визначена дослідником класичної археології Джоном Д. Бізлі. Бізлі ж обрали для нього й умовну назву Єнський вазописець, оскільки переважна частина збережених творів вазописця перебувають у володінні Університету Єни. Хоча 91 ваза авторства Єнського вазописця (більшість відомих робіт) виявлені в 1892 році в Керамікосі — кварталі гончарів Стародавніх Афінах. Вази Єнського вазописця експортувалися далеко за межі Афін, наприклад, в Етрурію та Північну Африку.
Дослідники вважають, що Єнський вазописець мав двох помічників, роботи яких позначаються як В-стиль та C-стиль відповідно. Єнський вазописець виконував центральні фігури, а помічник В-стилю — зовнішнє оздоблення. Робота помічника С-стилю відома тільки за одним скіфосом та фрагментом вази. На відміну від своїх помічників, Єнський вазописець володів власним прекрасним стилем та технікою ретельного промальовування фігур.
John D. Beazley. Attic Red Figure Vase Painters. Oxford: Clarendon Press, 1963.
Werner Müller. Keramik des Altertums. Vasen aus der Sammlung Antiker Kleinkunst Jena. Leipzig, 1963.
John Boardman. Athenian Red Figure Vases: The Classical Period. London, 1989, p. 169f.
Verena Paul-Zinserling. Der Jena-Maler und sein Kreis: zur Ikonologie einer attischen Schalenwerkstatt um 400 v. Chr. Mainz 1994.
Lehrstuhl für Klassische Archäologie und Sammlung Antiker Kleinkunst der Friedrich-Schiller-Universität Jena (Angelika Geyer (ed.)): Der Jenaer Maler: eine Töpferwerkstatt im klassischen Athen. Wiesbaden 1996. ISBN 3-88226-864-6.