Боб Марлі
Robert Nesta Marley
Боб Марлі. Концерт в Цюриху. 1980 р.
Основна інформація
Повне ім'я	Роберт Неста Марлі
Дата народження	6 лютого 1945(1945-02-06)
Місце народження	Ямайка, Найн-Майлс
Дата смерті	11 травня 1981(1981-05-11) (36 років)
Місце смерті	Маямі, Флорида, США
Причина смерті	меланома[1]
Поховання	Bob Marley birthplace in Nine Miled[2]
Роки активності	1962-1981
Громадянство	Ямайка
Національність	ямаєць
Віросповідання	Растафаріанство
Професія	Співак, Гітарист
Освіта	Stepney Primary and Junior High Schoold
Співацький голос	тенор
Інструменти	гітара і вокал[d]
Жанр	Регі, Ска
Колективи	Bob Marley & The Wailers
Членство	The Upsettersd і Bob Marley & The Wailers
Лейбл	Studio One, Beverley's[en], Upsetter[en]/Trojan[en], Island/Tuff Gong[en]
Нагороди	Премія Греммі за досягнення в галузі звукозапису Зала слави рок-н-ролу
Батько	Norval Marleyd
Мати	Cedella Bookerd
У шлюбі з	Cindy Breakspeared і Rita Marleyd
Діти	Ziggy Marleyd, Cedella Marleyd, Stephen Marleyd, Рохан Марлі, Julian Marleyd, Ky-Mani Marleyd, Damian Marleyd і Sharon Marleyd
www.bobmarley.com
Цитати у Вікіцитатах  Файли у Вікісховищі

Боб Ма́рлі (Bob Marley), справжнє ім'я Роберт Неста Марлі (Robert Nesta Marley; 6 лютого 1945, Сент-Енн, Ямайка — 11 травня 1981, Маямі, Флорида, США) — виконавець регі, перший артист Ямайки, що зумів досягти міжнародного визнання. У своїх піснях він розповідав про труднощі і щоденну боротьбу народу Ямайки, створюючи портрети людей пригноблених і обділених, але щирих, світлих, натхненних, що було невичерпним джерелом їхньої сили. Його хист і темперамент залишили яскравий слід у творчості багатьох поколінь етнічних музикантів. Завдяки йому сонячна музика Ямайки стала невід'ємною частиною світової музичної культури.

Народився 6 лютого 1945 року в селі Найн-Майлз (Nine-Miles), провінція Сент-Енн, Ямайка. Його батько, Норвал Сірклей Марлі, служив офіцером морського флоту, коли познайомився з 18-літньою тубільною дівчиною, майбутньою матір'ю Боба Марлі. Занадто велика різниця у віці й соціальному статусі не принесла цій родині щастя. Роберт був ще дитиною, коли залишився без батька. Після декількох років життя в Найн-Майлз, 14-річним підлітком він вирушив на пошуки щастя в Кінгстон, столицю Ямайки. Роберт став учнем місцевого співака Джо Гіггса (Joe Higgs) і тоді ж познайомився, і близько зійшовся з Невілом О'Райлі Лівінгстоном (Neville O'Riley Livingstone) на прізвисько Банні (Bunny). Зблизила їх, причому на довгі роки, звичайно ж, любов до музики.

У 1962 році Боб Марлі записав перший сингл «Judge Not», але, не зумівши поділити гонорар із продюсером Леслі Конгом (Leslie Kong), порвав з ним відносини. У 1963 році Марлі зібрав свій першій гурт, який назвав Teenagers. Учасниками гурту були Пітер Тош (Peter Tosh), Банні Лівінгстон, Джуніор Брейтвейт (Junior Braithwaite), Бенерлі Келсо (Benerly Kelso) і Черрі Сміт (Cherry Smith). Гурт не раз змінював назву, називався Wailing Rudeboys, поки нарешті не перетворився в The Wailers. Незабаром у легендарній Studio One команда вже записувала свою першу серйозну роботу — сингл «I'm Still Waiting» із продюсером Коксоном Доддом (Coxsone Dodd).

На початку 1966 року, попри перший успіх і близько 70 уже готових пісень, учасники Wailers розбіглися хто куди. У лютому Боб Марлі одружився з Ритою Андерсон (Rita Anderson), вокалісткою групи Soulettes, і перебрався з нею в США, де жила його мати. Молоде сімейство поселилося в Нью-Йорку, і Боб знайшов роботу на фабриці. Його ентузіазму ледь вистачило на півроку. Повернувшись у жовтні 1966 року на Ямайку, він реанімував Wailers з участю Лівінгстона і Тоша. Усі троє музикантів до того часу примкнули до растафаріанів, адептів домінуючої на Ямайці віри Растафарі, що значно вплинула на світогляд Боба Марлі і всю його музичну творчість. Сам Марлі пізніше в інтерв'ю^{[джерело?]} розповідав, що на нього значною мірою вплинули Маркус Гарві і Хайле Селассіє I

У 1968 році Wailers налагодили стосунки з продюсером Денні Сімсом (Danny Sims) і записали з ним масу нового матеріалу, хоча їхнє співробітництво протривало усього рік. Його замінив Лі «Скретч» Перрі (Lee «Scratch» Perry), під керівництвом якого музиканти зробили нові версії найвідоміших своїх пісень: «My Cup», «Duppy Conqueror», «Soul Almighty», «Small Ахе» й інших. За допомогою бек-групи Upsetters, що залучав Лі Перрі, у цей період Wailers додали звучанню регі ті характерні риси, що дозволили йому упевнено вийти на світовий музичний ринок: оригінальні ритми, могутній вокал і винахідливе продюсування.

Музиканти Upsetters, басовитий Естон Барретт (Aston «Family Man» Barrett) і його брат, барабанщик Карлтон Барретт (Carlton Barrett) у 1970 році влилися в ряди Wailers. Через рік команда заснувала власний незалежний лейбл Tuff Gong і встигла випустити трохи синглів, перш ніж вирушити до Лондона, де були узаконені їхні взаємини з компанією звукозапису Island Records, що взяла під свою опіку новостворений лейбл.

Альбом 1973 року «Catch a Fire», дебют на Island Records, був у той же час і перший альбом групи, виданим за межами Ямайки. Пластинка принесла Wailers вдачу, інтерес до регі виявили меломани за межами Ямайки, що підтвердили гастролі групи в Америці і Великій Британії. Wailers продовжували завойовувати європейську й американську аудиторії, виступаючи на розігріві в таких ведучих артистів, як, наприклад, Брюс Спрінгстін (Bruce Springsteen). Скуштувавши перших плодів справжнього успіху, Лівінгстон і Тош вирішили вирушити в сольне плавання. Боб Марлі продовжив творчу кар'єру, заручившись підтримкою тріо I — Threes, у якому, крім його дружини Рити Марлі, грали також Марсія Гріффіт (Marcia Griffith) і Джуді Моватт (Judy Mowatt). Колектив Марлі з заново перетасованим складом одержав назву Bob Marley and the Wailers. Вони продовжували багато їздити з концертами аж до 1975 року, коли підійшов час розібратися з накопиченим матеріалом. З нових напрацювань вийшов міцний альбом «Natty Dread» (1975), перший у кар'єрі групи альбом, що потрапив у британський Тор-40 і американський Тор-100. Найефектнішим номером на альбомі був сингл «No Woman, No Cry», класичний зразок творчості Марлі, що піднявся на першу позицію англійського чарта.

Тріумфом Bob Marley and the Wailers у Великій Британії стали два шоу в лондонському залі Lyceum Ballroom, що пройшли з великим ажіотажем. Блискуче відігравши концерти для глядачів усіх рас і відтінків шкіри, за матеріалами двох виступів група підготувала концертний альбом «Live» (1975).

Популярність екзотичної команди росла по наростаючій, підкріплювана усе більш високою якістю нових релізів. У 1976 році пластинка «Rastaman Vibration» стрімко злетіла в чартах багатьох країн світу, потрапивши в Тор 10 Сполучених Штатів. Сингл «Roots, Rock, Reggae» скорив Тор 40 R&B-чарту США. Ігнорувати це явище, що зайняло свою унікальну нішу в поп-мейнстімі, було вже неможливо. Важливим свідченням визнання стало звання кращої групи 1976 року, за результатами опитування читачів журналу «Rolling Stone».

В міру зростання інтересу до творчості чорношкірого музиканта у світі, змінювалося і ставлення до нього на батьківщині. Боба Марлі почали сприймати як культову фігуру, національний символ, майже міфічного персонажа, кожне слово якого підхоплювалося і передавалося з вуст у вуста.

У 1977 році з'явився альбом Bob Marley and the Wailers «Exodus», кульмінаційна крапка в кар'єрі артиста. По усьому світі розлетілися хіти «Jamming», «Waiting in Vain», «One Love/People Get Ready», а сингл «Exodus» став найвищим досягненням команди в американських рейтингах продажів, відзначивши в Тор 20 чарта R&B. У створенні альбому брав участь розширений колектив музикантів, що включав, крім фронтмена і тріо I-Threes, також братів Барретів і лід-гітариста Джуліана «Джуніора» Марвіна (Julian (Junior) Marvin).

Через рік Марлі представив ще один LP «Kaya» (1978), що включав яскраві композиції «Is This Love» і «Satisfy My Soul». У Великій Британії диск прийняли чудово, він відзначився в першій п'ятірці національного рейтингу продажів, а сингл «Is This Love» зафіксований в англійському Тор 10. У США інтерес до альбому був набагато нижчим, в ефірі американських радіостанцій до того часу домінували диско і нова хвиля.

Новий студійний лонг-плей «Survival» Марлі записав у 1979 році. Британські шанувальники команди гарантували йому влучення в Тор 20. У червні 1980 року світ побачив 12-й альбом артиста — «Uprising» («Повстання»). Диск став наступним комерційним успіхом музиканта, у першу чергу у Великій Британії. Альбом «Uprising» і хіт-сингл «Could You Be Loved» скорили Тор 10. Останнє «повстання» Боба Марлі закінчилося трагічно. Відкривши велике світове турне чудовим виступом у тільки що звільненому Зімбабве, Bob Marley and The Wailers почали об'їжджати країну за країною, причому з величезним успіхом. Наприклад, їхній концерт просто неба у Мілані зібрав понад 100 тисяч глядачів. З не меншим захопленням музиканта вітали на Ямайці, але через погане самопочуття він не зміг відіграти на батьківщині всі заплановані концерти. Навесні 1981 року команда приїхала в Сполучені Штати. Під час шоу в нью-йоркському Центральному парку артист прямо на сцені знепритомнів. У госпіталі з'ясувалося, що в нього тяжка форма раку шкіри — меланома. Хвороба зайшла надто далеко, мали місце численні метастази.

Боб Марлі пішов з життя 11 травня 1981 року. Йому було 36 років. Його смерть і кінець кар'єри The Wailers не зупинили нову хвилю інтересу до його творчості. Рита Марлі, яка все життя підтримувала і супроводжувала чоловіка, після його смерті спробувала почати сольну кар'єру. Деякі її пісні, наприклад, «One Draw», «Many Are Called» і «Play Play», звернули на себе увагу меломанів, але до середини 1980-х років вона майже цілком відійшла від шоу-бізнесу і присвятила себе родині — адже за роки музичної активності Боба Марлі Рита паралельно з концертами і студійними записами встигла народити сімох дітей. Дейвід, старший син Боба Марлі, відомий більше як Ziggy, досить успішно вибудував свою артистичну кар'єру і став популярним поп-виконавцем, очолюючи групу Melody Makers. Це сімейний «бізнес»: у колективі залучені ще троє дітей Боба Марлі — Седелея (Cedelia), Стівен (Stephen) і Шерон (Sharon). Сингл Melody Makers 1988 року «Tomorrow People» скорив Тор 40 США. Ще троє нащадків Боба Марлі — Даміан (Damian), Джуліан (Julian) і Кай-Мані (Ky-Mani), теж обрали музичну кар'єру.

• Марлі (фільм)
• Боб Марлі: Одне кохання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Боб Марлі

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Bob Marley

• Офіційний сайт пам'яті Боба Марлі [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
• Все про Боба Марлі та групу «The Wailers» [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] (англ.)
• Все про творчість Боба Марлі [Архівовано 15 липня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)