Бруно Броєр

Бруно Броєр
Bruno Bräuer
Бруно Броєр ; Bruno Bräuer
Народження	4 лютого 1893; Вільмансдорф, Сілезія; Німецька імперія
Смерть	20 травня 1947 (54 роки); Афіни, Греція; вогнепальна рана
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська ; Люфтваффе
Рід військ	піхота, повітряно-десантні війська
Роки служби	1905–1945
Звання	Генерал парашутних військ
Командування	Командир 9-ї парашутної дивізії, 1-го парашутно-десантного полку
Війни / битви	Перша світова війна ; Друга світова війна; Голландська операція; Французька кампанія; Операція «Меркурій»; Битва за Берлін; * Битва за Зеєловські висоти
Нагороди	Нарукавна стрічка «Крит»
	Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Нагрудний знак парашутиста люфтваффе	Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Броєр.

Бруно Броєр (нім. Bruno Bräuer) (* 4 лютого 1893, Вільмансдорф Сілезія — † 20 травня 1947, Афіни) — німецький воєначальник, генерал парашутних військ люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.

Біографія

Закінчив унтерофіцерську школу (1912). Службу розпочав 1 квітня 1912 року унтерофіцером 155-го піхотного полку. Учасник Першої світової війни на Західному та Східному фронтах, в тому числі у складі штурмових частин. 7 серпня 1919 року призначений командиром взводу 9-го стрілецького полку. 1 січня 1920 року перейшов на службу в поліцію, з 1922 року служив в Берліні. З 25 лютого 1933 року — командир роти групи земельної поліції «Веке», яка 12 січня 1934 року отримала назву «Генерал Герінг». З 1 квітня 1935 року — командир батальйону цієї групи. 1 жовтня 1935 року група була передана люфтваффе як полк «Генерал Герінг», а Броєр залишився командиром батальйону (з 10 листопада 1935 року — 1-го єгерського батальйону). 1 вересня 1937 року очолив 4-й (парашутний) батальйон полку, був одним із перших німецьких парашутних командирів, брав активну участь у формуванні перших парашутних частин. З 1 квітня 1938 року — командир 1-го батальйону 1-го парашутного полку, з 1 січня 1939 року — командир всього полку. Прославився своїми блискучими діями під час Французької кампанії. Під час проведення Критської операції з 16 березня по 1 червня 1941 року командував бойовою групою «Захід». 6 вересня 1942 року зарахований в резерв і відправлений на Крит, де 23 лютого 1943 року був призначений комендантом фортеці «Крит» і начальником Критської авіаційної області. 1 червня 1944 року переведений в резерв ОКЛ, а 2 березня 1945 року прийняв командування 9-ю парашутною дивізією, проте незабаром тяжко захворів і 19 квітня 1945 року був змушений здати посаду. 10 травня 1945 року арештований британською військовою владою, а потім виданий грецькій владі. Засуджений військовим трибуналом до страти. Розстріляний.

Звання

Єфрейтор (1 грудня 1911)
Унтерофіцер (1 липня 1912)
Фельдфебель (1 жовтня 1915)
Віцефельдфебель (1 грудня 1916)
Кандидат в офіцери (1 жовтня 1917)
Лейтенант (7 серпня 1919)
Лейтенант поліції (1 січня 1920)
Оберлейтенант поліції (29 вересня 1923)
Гауптман поліції (4 квітня 1928)
Майор поліції (1 червня 1935)
Майор (15 жовтня 1935)
Оберстлейтенант (1 січня 1938)
Оберст (1 січня 1939)
Генерал-майор (1 вересня 1941)
Генерал-лейтенант (6 вересня 1942)
Генерал парашутних військ (1 червня 1944)

Нагороди

Залізний хрест
- 2-го класу (14 жовтня 1914)
- 1-го класу (1 квітня 1917)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Знак парашутиста Німеччини (4 липня 1936)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (20 жовтня 1939)
- 1-го класу (23 травня 1940)
Лицарський хрест Залізного хреста (24 травня 1940)
Відзначений у Вермахтберіхт (9 червня 1941)
Нарукавна стрічка «Крит»
Нагрудний знак люфтваффе «За наземний бій»
Німецький хрест в золоті (13 квітня 1942)

Див. також

Література

Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
Antill, Peter D (2005). Crete 1941, Osprey Publishing
Beevor, Antony (1991). Crete, the battle and the resistance
Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
Franz Thomas/Günter Wegmann: Die Ritterkreuzträger der Deutschen Wehrmacht 1939—1945 Teil II: Fallschirmjäger, ISBN 3-7648-1461-6
Hans-Georg Schnitzer: General am Fallschirm. In: Der SA.-Führer. Heft 11. 1942. S. 30–40

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-лейтенант Густав Вільке	командир 9-ї парашутної дивізії 2 березня — 18 квітня 1945	Наступник: оберст Гаррі Геррманн