Вільгельм Гассе

Вільгельм Гассе
Вільгельм Гассе
Wilhelm Hasse
Народження	24 листопада 1894; Ниса, Оппельн[d], Сілезія, Королівство Пруссія, Німецький Райх
Смерть	21 травня 1945 (50 років); Пісек, Чехія
Країна	Німецька імперія; Веймарська республіка; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер; Рейхсвер; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	піхота
Роки служби	1913–1945
Звання	генерал від інфантерії
Формування	18-та армія; Група армій «Північ»
Командування	30-та піхотна дивізія; II армійський корпус; 17-та армія
Війни / битви	Перша світова війна:; Західний фронт; Друга світова війна:; Східний фронт Польська кампанія; Західний фронт Французька кампанія;
Нагороди	Нарукавна стрічка «Курляндія»
	Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гассе.

Вільгельм Отто Освальд Гассе (нім. Wilhelm Otto Oswald Hasse; нар. 24 листопада 1894, Нейссе — пом. 21 травня 1945, Пісек) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал від інфантерії (1944) вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1945). Учасник Першої та Другої світових війн. Помер у таборі військовополонених від поранень, зазнаних 8 травня 1945 року.

Біографія

Військова кар'єра

Вільгельм Гассе народився 24 листопада 1894 року у місті Нейссе у провінції Верхня Сілезія. 6 жовтня 1913 року поступив на військову службу фанен-юнкером у 86-й Шлезвіг-гольштейнський фузилерний полк^[de] прусської армії. З 1 липня до 4 серпня 1914 року на навчанні у військовому училищі Касселя. З 8 серпня командир взводу 86-го полку, бився на Західному фронті, бої в Бельгії, штурм Льєжа, при Монсі, в Другій шампанській битві, на Соммі. З листопада 1916 року командир роти свого полку, за час боїв був неодноразово поранений. З березня 1917 року батальйонний ад'ютант, пізніше полковий ад'ютант. Відзначений Залізним хрестом обох ступенів, іншими орденами та медалями.

Після війни виведений до резерву, згодом продовжив службу у рейхсвері. Посідав командні, штабні та викладацькі посади у різних частинах та установах. Восени 1927 року прийнятий на службу до департаменту підготовки сухопутних військ Імперського міністерства оборони Веймарської республіки. З 21 травня 1935 року офіцер для особистих доручень командувача сухопутних військ вермахту. 15 вересня 1938 року призначений начальником оперативного управління одного з підрозділів Генерального штабу, з початком Другої світової війни — начальник оперативного управління групи армій «B».

З 10 грудня 1940 року оберст Гассе — начальник штабу 18-ї польової армії генерала артилерії^{[Прим. 1]} Георга фон Кюхлера. Здійснював безпосереднє планування до вторгнення у Радянський Союз.

22 червня 1941 року частини армії перейшли радянсько-німецький кордон і вторглися в межі СРСР. Зломивши опір військ Північно-Західного фронту, частини армії зайняли велику частину Литви, увійшли на територію Латвії, зайняли Ригу, вторглися на територію Естонії. У ході важких боїв кінця літа 1941 року з'єднання армії повністю зайняли Естонію, підійшли впритул до Ленінграда, почали операцію із захоплення Моонзундських островів. Не зумівши з ходу захопити місто і знищити плацдарм радянських військ у районі Оранієнбаума, 18-та армія зайняла оборонні позиції.

У січні 1942 року Вільгельм Гассе отримав призначення на посаду начальника штабу групи армій «Північ», що здійснювала блокаду Ленінграда. 1 січня 1943 року йому присвоєне військове звання генерал-лейтенант, але вже наприкінці січня його відсторонили від посади і відправили до резерву фюрера. 5 листопада 1943 року він призначений командиром командир 30-ї піхотної дивізії, що займала позиційну оборону поблизу Ленінграда. З квітня до травня 1944 року виконувач обов'язків командира 2-го армійського корпусу, а з 15 липня — став командиром цього корпусу.

30 березня 1945 року очолив 17-ту армію, яка вела бої на Східному фронті, у Верхній Сілезії, в районі Бреслау. На початку травня армія капітулювала. 8 травня командувач армії генерал Гассе був поранений радянським солдатом та потрапив у табір військовополонених. 21 травня помер від поранень у таборі поблизу чехословацького міста Пісек.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ З 19 липня 1940 року генерал-полковник.

Джерела

Посилання

Hasse, Wilhelm. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 21 жовтня 2019.(нім.)
General der Infanterie Wilhelm Hasse. на geocities.en. (нім.)
Hasse, Wilhelm — нагороди генерала від інфантерії Гассе(англ.)

Література

Fellgiebel, Walther-Peer (2000) [1986]. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
Patzwall, Klaus D.; Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941—1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 978-3-931533-45-8.(нім.)
Thomas, Franz (1997). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 1: A–K. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 978-3-7648-2299-6.(нім.)
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.259
Reichswehrministerium (Hg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 145

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: генерал-майор Еріх Маркс	начальник штабу 18-ї армії 10 грудня 1940 — 19 січня 1942	Наступник: генерал-майор доктор інженерних наук Курт Вегер
Попередник: генерал-лейтенант Курт Бреннеке	начальник штабу групи армій «Північ» 25 січня 1942 — 22 січня 1943	Наступник: генерал-лейтенант Ебергард Кінцель
Попередник: генерал-майор Герхард Хенке	командир 30-ї піхотної дивізії 5 листопада 1943 — 15 березня 1944	Наступник: генерал-лейтенант Ганс фон Бассе
Попередник: генерал від інфантерії Пауль Лаукс	командир II армійського корпусу 1 квітня — 4 травня 1944	Наступник: генерал від інфантерії Курт фон Тіппельскірх
Попередник: генерал від інфантерії Пауль Лаукс	командир II армійського корпусу 3 липня 1944 — 20 лютого 1945	Наступник: генерал від інфантерії доктор Йоганнес Майєр
Попередник: генерал від інфантерії Фрідріх Шульц	командувач 17-ї армії 30 березня — 8 травня 1945	Наступник: капітуляція