Після смерті Конрада ІІ був обраний і коронований Генріх III, який пізніше був визнаний як король Німеччини, Італії і Бургундії. Головною опорою Генріха III були міністеріали і лицарство. Його відданим радником і канцлером довгий час був Анно II, який і після його смерті віддано служив його синові Генріху IV.
У 1045 році Генріх ІІІ здійснив похід в Італію, під час якого скинув трьох пап, і навіть кілька разів призначав своїх кандидатів на папський престол. Генріх III протегував клюнійській реформі, що сприяло посиленню папської влади. Він поставив у залежність від імперії Чехію і Угорщину, підпорядкувавши собі герцога Лотаринзького.
Генріх III роздавав лени (світські) за гроші, чим налаштував проти себе деяких світських феодалів.
Егер О. Всемирная история в 4-х томах. — М.: АСТ, 2000. (рос.)
Бульст-Тиле Мария Луиза, Иордан Карл, Флекенштейн Йозеф. Священная Римская империя: эпоха становления / Пер. с нем. Дробинской К. Л., Неборской Л. Н. под редакцией Ермаченко И.О — СПб.: Евразия, 2008. — 480 с. (рос.)