Гонконзький університет

Гонконзький університет
HKU|акредитація
22°17′03″ пн. ш. 114°08′16″ сх. д. / 22.284166666667° пн. ш. 114.13777777778° сх. д. / 22.284166666667; 114.13777777778
Тип	державний науково-дослідницький університет[d]
Країна	КНР[3]
Гасло	лат. Sapientia Et Virtus кит.: 明徳格物
Засновано	30.3 1911
Засновник	Фредерік Лугард
Студентів	29099 (2017/2018)[1] 18122 (FTE, 2019)[2]
Членство у	ORCID[d][5][6], IIIF Consortiumd[4], Universitas 21d, Association of Pacific Rim Universitiesd[7], Association to Advance Collegiate Schools of Businessd, EFMD Quality Improvement Systemd, University Grants Committeed, Association of Commonwealth Universitiesd, Guangdong-Hong Kong-Macao University Allianced, Shanghai-Hong Kong University Allianced, Комітет з етики наукових публікацій[8], Центр для наукових бібліотекd[9] і Міжнародна асоціація університетівd[10]
Факультети	10
Випускники	Категорія:Випускники Гонконзького університету
Штаб-квартира	Lung Fu Shand
Сайт	hku.hk
University of Hong Kong у Вікісховищі

Університет Гонконгу (англ. The University of Hong Kong, кит.: 香港大學) — найстаріший вищий навчальний заклад Гонконгу, заснований в 1911 році, в часи колоніальної залежності Гонконгу від Великої Британії. Мова навчання — англійська.

Згідно з рейтингом британського журналу Times Higher Education, станом на 2019 рік Гонконзький університет займає 36-е місце в світі та 4-е в Азії серед більш як 1250 університетів світу, включених у цей рейтинг^[11]. В університеті навчається 29099 студентів^[1]. В т. з. Шанхайському академічному рейтингу університетів світу у 2018 році HKU розділяв 101−150 місця^[12].

Гонконзький університет бере свій початок від колишнього медичного коледжу для китайців, заснованого Лондонським місіонерським товариством у 1887 році. Пізніше цей коледж став медичним факультетом університету. Власне коледж став знаменитим тому, що в ньому навчався «батько нації» Сунь Ятсен.
Університет було засновано 1911 року тодішнім губернатором Гонконгу Фредеріком Лугардом. Церемонія відкриття пройшла в 1912 році. Саме губернатор усвідомив необхідність створення у Гонконгу навчального закладу задля того, щоб конкурувати з іншими державами, які на той час почали створювати в Китаї свої університети. Саме в цей період Пруссія організовує в Китаї університет Тунцзи. Спершу університет зробив основний акцент на підготовці фахівців гуманітарного спрямування. Проте, в той же час в університеті зберігся медичний факультет^[13]. Пізніше впродовж року були засновані інженерний факультет і факультет мистецтва. У березні 1916 року університет провів своє перше зібрання залучивши для цього 23 випускники та 5 почесних випускників. Починаючи з другої половини 1920-х років університет став надавати більшої уваги східній культурі. В 1941 році, під час Японської окупації будівлі університету зазнали значних ушкоджень і університет закритий до 1945 року.

Після Другої світової війни роботу університету було відновлено. В 1967 році був заснований факультет соціальних наук, в 1969 — юридичний факультет. Кількість студентів у 1961 році збільшилася в 4 рази порівняно з 1941 роком. У 2001 році був створений факультет економіки і бізнесу — десятий в університеті. У Гонконзькому університеті нині навчається приблизно 10 відсотків загальної чисельності студентів Гонконгу.

Центральний кампус університету займає територію 160 000 м² на Бонхем Роуд і Пок Фу Лам Роуд, на острові Гонконг. Будівлі університету — один з небагатьох прикладів старої британської колоніальної архітектури Гонконгу. Медичний факультет ім. Лі Кашина знаходиться на відстані 4,5 км на північний захід від головного кампусу, в Південному окрузі міста. Крім того, університет включає в себе сільськогосподарський дослідний центр на Нових територіях та інститут морських наук на острові Гонконг.

• Факультет архітектури
• Факультет мистецтв
• Факультет бізнесу та економіки
• Факультет стоматології
• Факультет освіти
• Факультет Інженерії
• Юридичний факультет
• Медичний факультет імені Лі Кашина^[14]
• Факультет наук
• Факультет соціальних наук

Університет сьогодні налічує 10 факультетів і включає кілька додаткових академічних підрозділів, які пропонують різні навчальні програми та курси для своїх потенційних студентів.

Університетська бібліотека заснована в 1912 році і є найстарішою академічною бібліотекою Гонконгу з більш як 2,3 млн томів документів. Попри зростання фізичної кількості документів, що знаходяться у фондах бібліотеки, її електронний контент також швидко розширюється. Книгозбірня HKU зараз включає центральну бібліотеку та шість спеціалізованих секторів (стоматологія, освіта, музика, медична література тощо.)

• 1912—1918 — Сер Чарльз Еліот
• 1918—1921 — професор Г. П. Джордан
• 1921—1924 — Сер Вільям Браньєт
• 1924—1937 — Сер Вільям Хорнелл
• 1937—1949 — доктор Данкен Слосс
• 1949—1964 — Сер Ліндсей Тасмен Райд
• 1964—1965 — Доктор У. К. Дж. Ноулз
• 1965 — Професор А. Джю. С. Макфендзі
• 1965—1972 — Доктор Кеннет Ернест Робінсон
• 1972—1986 — Професор Рейсон Лі-сунг Хуанг
• 1986—1995 — Професор Ванг Гунву
• 1996—2000 — Професор Патрік Йю-чунг Ченг
• 2000—2002 — Професор Вільям Йен Ріс Девіс
• 2002—2014 — Професор Лап-чі Цуй
• 2014 — Професор Петер Вільям Метісон

• Сунь Ятсен (1866—1925) — китайський лікар, революціонер та політичний діяч.
• Чжан Айлін (1920—1995) — китайська письменниця і сценарист.
• Алекс Чоу (*1990) — лідер студентського руху Гонконгу.
• Керрі Лам (*1957) — китайський політик, голова адміністрації Гонконгу.

• Резиденція Річчі — єдиний католицький гуртожиток Гонконзького університету.

• Faculty of Architecture
• Faculty of Arts [Архівовано 25 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Faculty of Business and Economics [Архівовано 7 липня 2006 у Wayback Machine.]
• Faculty of Dentistry
• Faculty of Education [Архівовано 5 березня 2012 у Wayback Machine.]
• Faculty of Engineering
• Faculty of Law [Архівовано 12 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Li Ka Shing Faculty of Medicine [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Faculty of Science [Архівовано 5 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Faculty of Social Sciences [Архівовано 21 червня 2012 у Wayback Machine.]
• HKUL [Архівовано 2 березня 2018 у Wayback Machine.]