Грот Яків Карлович

Яків Карлович Грот
Яків Карлович Грот
Народився	15 (27) грудня 1812; Петербург, Російська імперія
Помер	24 травня (5 червня) 1893 (80 років); Петербург, Російська імперія
Поховання	Новодівочий цвинтар
Країна	Росія
Діяльність	русист, викладач університету
Alma mater	Імператорський Царськосільський ліцей
Галузь	мовознавство
Заклад	Гельсингфорський університет
Науковий ступінь	професор
Членство	Російська академія наук; Петербурзька академія наук; Імператорське російське археологічне товариствоd; Сербське вчене товариствоd (15 листопада 1892); Сербська академія наук і мистецтв (24 травня (5 червня) 1893)
Батько	Q110064680?
У шлюбі з	Q110075988?
Діти	Грот Костянтин Якович; Грот Микола Якович
Нагороди
	віце-президент Російської Імператорської академії наук
	Грот Яків Карлович у Вікісховищі

|підпис_зображення=

Я́ків Ка́рлович Грот (*15 (27) грудня 1812(18121227), Петербург — † 24 травня (5 червня) 1893) — російський філолог. З 1840 професор Гельсингфорського університету, з 1858 академік, з 1889 віце-президент Російської Імператорської академії наук.

Гроту належить ряд праць з історії російської словесності: «Філологічні дослідження»; зразкове для свого часу науково-критичне з обширним коментарем видання творів Державіна в 9 томах (1864—1883); видання творів Хемніцера (1873); книжка «Життя Державіна»; дослідження «Катерина II» і ін. Грот вивчав також історію шведської і фінської літератури, скандинавський фольклор і морфологію.

Грот дуже відомий своїми роботами в царині російської орфографії. У роботах «Суперечливі питання російського правопису від Петра Великого донині»(1873) і «Російський правопис» (довідник, що витримав 22 видання в 1885—1916) Грот сформулював основні принципи правопису — фонетичний і історико-етимологічний — а також запропонував норми російської дореформеної орфографії, з яких його допомога була найавторитетнішою аж до реформи 1918 року, хоча не всі орфографічні пропозиції Грота в цей період дотримувалися реально (наприклад, написання вядчина замість ветчина, діэта замість діета). Роботи Грота вважаються першим теоретично обґрунтованим зведенням правил російської орфографії. У них містяться також важливі зауваження про морфологічну роль російського наголосу.

Грот був також видатним лексикографом, почав видавати «Словарь русского языка» нормативного типу (вийшов початок, букви А-Д, 1891), займався словником і стилем окремих письменників («Словник до віршів Державіна», 1883), заснував картотеку словникового сектора Інституту російської мови РАН.