Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Гужери

Гужери (Gougère)
гужер із Грюєля
ТипЗаварне тісто
ПоходженняФранція
Необхідні компонентиЗаварне тісто, сир (як правило, Грюєр, Конте або Ементаль)

Гужери (фр. gougères) — несолодка випічка із заварного тіста із сиром родом із Бургундії. Сир додається в тісто.

Зазвичай беруть сири з досить вираженим смаком, наприклад, Конте, Грюєр або Ементаль[1][2].

Можуть випікатися у вигляді пирога в круглій формі з отворами посередині (тоді назва приймає однину — гужер) або у вигляді кульок.

Вважається, що гужери походять з Бургундії, зокрема з міста Тоннерр департаменту Йонна[3].

Гужери можуть бути зроблені, як маленькі кульки з тіста розміром 3–4 см у діаметрі — аперитив або діаметром 10–12 см одинокий гужер або у вигляді кільця. Іноді як наповнювачі додають гриби, яловичина, шинка; в цьому випадку Гужеро, як правило, робляться у вигляді кільця або пирога.

У Бургундії їх зазвичай подають холодним при частуванні вина з льохів, але також подають гарячим, як аперитив.

Історія

У вісімнадцятому і дев'ятнадцятому століттях, гужери іноді робилися з трубочок тіста, але іноді, мабуть, використовувалися просто сир, яйця і панірувальні сухарі[4]. Робили у вигляді простого круглого плаского пирога, а не кульок, чи кільця[5][6].

Перші форми гужер було більше м'ясною стравою, ніж хлібною, включали в себе різні трави, бекон, яйця, сир, спеції та м'ясо, змішані із кров'ю тварин. Готувалася така страва у шлунку вівці. У середньовічній Франції це був один з видів сирного пирога. Пізніше, він став відомим в районах сучасної Бельгії, де став асоціюватися із Вербною неділею[7]. Але все-таки гужер пов'язують із містом Осер (Auxerre) в Бургундії, де страва відома з XIX століття під назвою gouere[8].

Назва

Слово gougère спочатку вимовлялося як gouiere, gouyere,[9] goïère, goyère, або gouyère[4]. Сучасна вимова відома з XVIII століття[9].

Походження слова невідоме.

Галерея

  • в розрізі
    в розрізі

Примітки

  1. ↑ Daniel Young, The Bistros, Brasseries, and Wine Bars of Paris, p. 20 [1] [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.] ISBN 0-06-059073-4
  2. ↑ Larousse Gastronomique, 1988 edition, 2001 translation ISBN 0-609-60971-8
  3. ↑ Larousse Gastronomique, 1st edition
  4. ↑ а б Pierre Larousse, Grand dictionnaire universel du XIXe siècle, 1872, s.v. gougère, хоча це може бути помилкою
  5. ↑ Noël Chomel, Dictionnaire Oeconomique: Contenant Divers Moyens D'Augmenter Son Bien, Et De Conserver Sa Santé Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Prudence Boissière, Dictionnaire analogique de la langue française: répertoire complet des mots par les idées et des idées par les mots, 1862 Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Frédéric Eugène Godefroy, Dictionnaire de l'ancienne langue française et de tous ses dialectes du ixe au xve siècle, 1885 Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Jean-Baptiste de La Curne, Dictionnaire historique de l'ancien langage françois, 1879 Google Books [Архівовано 27 червня 2014 у Wayback Machine.]
  9. ↑ а б Trésor de la langue française, s.v. gougère

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya