Давньогрецькі вази, ДМОМ, Москва — колекція давньогрецьких ваз, котру зберігає і частково демонструє Державний музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, Москва.
Колекція давньогрецьких ваз почала активно формуватися з 1868 року завдяки зусиллям К.К. Герца в межах заснування Кабінету красних мистецтв і старожитностей при Імператорському московському університеті[1]. Античні артефакти були у приватних збірках дворян, але їх кількість у Москві і заміських садибах була незначною. Так, відомо, що до 1868 року Кабінет красних мистецтв і старожитностей мав лише один стамнос (червонофігурного вазопису), що подарував Імператорському університету граф С.С. Уваров[1]. Червонофігурний стамнос доповнювали дрібні керамічні глеки, за припущеннями зібрані професором П.М. Леонтьєвим[1]. Останній придбав їх з хижацьких розкопок Причорномор'я, котре відійшло до Російської імперії після російсько-турецьких воєн 18 століття.
К.К. Герц був налаштований на збільшення колекції і отримання значущих зразків давньогрецького керамічного виробництва. Тому купував вази у Римі через науковця В. Гельбіга, секретаря Німецького археологічного товариства. Це забезпечувало досить точне походження нових ваз. У 1890 році вже було створено перший опис колекції давньогрецької кераміки університету (Шварц А.Н. «Краткоое описание древнегреческих глиняних сосудов, принадлежащих Московскому университету, М. 1890 г. [2]»).
1915 року до музейних збірок передали два коринфські бомбілія (флакони для масла, перший з зображенням хрестно розташованих пальмет, другий з зображенням пантери), червонофігурний лекіф зі сценами гігантомахії та ойнохою з хвилястою ручкою. Всі вони були придбані дарувальником Грачовим С.Н. ще 1897 року під час подорожі у Грецію.
Таким чином, колекція давньогрецької кераміки була найстарішим відділком разом із великою університетською збіркою монет, котрі перейшли до збірок новоствореного Музею красних мистецтв, майбутнього Музею образотворчих мистецтв.
Варварська націоналізація у СРСР
Збільшення колекції античних ваз після більшовицького перевороту 1917 року йшло двома головними шляхами.
Археологічні знахідки з розкопок на територіях Причорномор'я та земель півдня України.
Шляхом націоналізації численних приватних збірок і грабежів дворянських садиб. Націоналізація майна і мистецьких збірок дворян і багатіїв купецького стану була проведена варварськи і супроводжувалась як нищенням окремих пам'яток, картин і бібліотек, так і свідомим нехтуванням складання описів захоплених колекцій. Невідомо, скільки було знищено, потрощено і пропало у тимчасових сховищах, котрі не відповідали умовам збереження націоналізованого майна. Варварську націоналізацію завершували тисячі поруйнованих садиб у провінціях і неконтрольовані продажі дворянських бібліотек і мистецьких колекцій на численних західноєвропейських аукціонах.
Найгіршим було нехтування більшовицькою владою міжнародними законами того часу, згідно котрих націоналізація приватного майна і приватних колекцій мала супроводжуватись оцінками націоналізованого майна і мистецьких колекцій та грошовими виплатами власникам цього рухомого та нерухомого майна. Нічого з означеного у СРСР не було зроблено.
Історія створення колекції (після 1918 року)
В Московський музей красних мистецтв почалися передачі мистецьких колекцій з колишніх імперських установ, освітніх і музейних.
З Московського Строгановського училища 1919 року забрали колекцію давньогрецьких ваз, серед котрих були коринфські, чорнофігурні і червонофігурні зразки[1].
Московський Державний історичний музей погодився обміняти на «Бесарабський скарб» Музею красних мистецтв власну збірку античних ваз[1]. Серед них були відомий кратер із зображенням Гермеса та дитиною Діонісом, амфора вазописця Полігнота. Історичний музей додав сюди також невелику колекції італійських ваз, котра потрапила до них з ліквідованого Рум'янцевського музею[3].
Серед переданих у музей була і ваза із кумедно-карикатурним зображенням суда Париса та трьома давньогрецькими богинями. За переказами, ваза була знайдена у некрополі Ольвії, нині село Парутине, Миколаївська область, Україна[3].
З приватної колекції Остоухова у музей передали декілька античних ваз, серед котрих були червонофігурний кратер з вершниками та червонофігурна амфора з зображенням бога вина Діоніса, силена та менади. 1929 року декілька десятків античних ваз перейшли до музею з колишнього ліквідованого Музею іконопису і живопису. Всі вони теж походили зі збірок Остроухова, а були придбані у Римі[4].
Окрема колекція ваз походить з так званої Великої Греції, це італійські вази, найдені у Кампаньї, Апулії, Сицилії, Луканії та у Пестумі.
1970 року музей отримав дарунок від уряду острова Кіпр : це було декілька античних ваз та амфора від тодішнього президента Макаріоса[5].
На 1980 рік кількість давньогрецьких ваз у Державному музеї образотворчих мистецтв нараховувала одну тисячу триста (1300) зразків[5].
Обрані твори (галерея)
Вазописець Андокідес. Амфора з Гераклом, що приборкує триголового пса Цербера ( чорнофігурний вазопис ), бл. 530 р. до н.е.
